Головна » Виховання дитини за віком: що коли починається

Виховання дитини за віком: що коли починається

0 коментарі
Мама розмовляє з донькою на кухні

Більшість того, що батьки вважають проблемами виховання, – це вікові етапи. Дитина не стала впертою, їй просто три роки. Не жадібна, а ще не вміє ділитись. Не лінива, а не здатна пам’ятати про обов’язок без нагадування.

Нижче карта: що коли починається, скільки триває і що з цим робити.

Що коли починається

Вік Що з’являється Скільки триває
1-2 роки перші істерики через брак слів до появи мовлення
1,5-2,5 роки готовність до горщика кілька тижнів-місяців
2-3 роки «моє», небажання ділитись до 3-4 років
2,5-3,5 роки криза трьох років, «я сам» кілька місяців-рік
3-4 роки адаптація до садочка 2 тижні – 2 місяці
3-6 років страхи, зокрема темряви минають самі
5-7 років інтерес до грошей і власності
6-8 років тривога перед школою кілька тижнів
9-12 років питання про телефон і самостійність

Головне, що видно з цієї таблиці: майже все має початок, кінець і причину. Це не робить період легшим, зате знімає питання «що ми зробили не так».

Найважчі періоди

Побут і навички

Стосунки з іншими

Гроші, екрани, самостійність

Чим зайняти

П’ять правил, які працюють у будь-якому віці

  1. Вибір із двох замість наказу. «Синя кофта чи червона» проходить там, де «одягайся» дає протест;
  2. Попередження про зміну. «Ще п’ять хвилин, і йдемо» знімає половину конфліктів;
  3. Мало правил, але незмінних. Три твердих межі працюють краще за двадцять хитких;
  4. Реакція без емоцій на небажане. Спокійна буденна реакція нецікава дитині, а бурхлива закріплює поведінку;
  5. Режим важливіший за методи. Виспана й нагодована дитина поводиться краще за будь-якого виховного підходу.

Коли це вже не вік

Загальні ознаки, спільні майже для всіх ситуацій:

  • стан триває значно довше за очікуваний період і не слабшає;
  • дитина втратила навички, які вже мала, і не повертає їх місяцями;
  • з’явились порушення сну або апетиту без видимої причини;
  • дитина систематично завдає шкоди собі або іншим;
  • поведінка різко змінилась після конкретної події.

У цих випадках варто порадитись із педіатром або дитячим психологом. Це не крайній захід, а нормальний крок.

Часті запитання

У якому віці найважче?

Найчастіше називають два-три роки: криза, істерики, «я сам» і небажання ділитись збігаються в часі. Але це період, а не характер.

Чи винні батьки в істериках і впертості?

Ні. Вони бувають у більшості дітей незалежно від виховання. Від батьків залежить не наявність, а тривалість і те, чим усе закінчується.

Що робити, якщо нічого не допомагає?

Перевірити базове: сон, їжу, навантаження. Дуже часто справа саме в них, а не в методах.

Чи можна карати?

Дієвіші наслідки, ніж покарання: не прибрав – граємось завтра без цих іграшок. Головне, щоб наслідок був пов’язаний із вчинком і відомий заздалегідь.

Як реагувати на поради родичів?

Спокійно й коротко. Ви маєте право робити по-своєму, і пояснювати кожне рішення не обов’язково.

Коротко

Більшість «проблем виховання» – це вікові етапи з початком і кінцем. Замість наказів давайте вибір із двох, попереджайте про зміни, тримайте мало правил, але незмінних. І перевіряйте базове: сон і їжа впливають на поведінку сильніше за будь-який метод.

Поруч: підготовка до школи і календар дитячих свят.

Вам також може сподобатися