Зміст
Сцена на майданчику знайома всім: дитина вчепилась у свою лопатку, поруч чуже маля тягне руку, а мама шепоче «поділись, не будь жадібною». Дитина не ділиться, усім ніяково.
Річ у тім, що у два роки ділитися й чекати своєї черги ще складно: навички розвиваються поступово, з допомогою дорослих, і «жадібність» тут ні до чого.
Що відбувається за віком
| Орієнтовний вік | Що зазвичай відбувається (індивідуально) |
|---|---|
| до 2 років | гра поруч, а не разом; поняття «моє» тільки формується |
| 2-3 роки | поняття власності є, ділитися й чекати черги ще складно; за AAP, уже трирічні можуть домовлятися про чергу чи обмін з допомогою дорослого |
| 3-4 роки | може дати на короткий час, якщо впевнена, що повернуть |
| 4-5 років | ділиться з тими, хто подобається, і за обміном |
| 5-7 років | зазвичай розуміє чергу і справедливість |
Ключовий рядок - другий. У два роки дитина щойно зрозуміла, що якісь речі належать саме їй. Це важливе відкриття: поважайте особисті речі дитини й водночас допомагайте їй практикувати добровільний обмін.
Головне правило
Не змушуйте ділитись. Дитина, у якої регулярно забирають її речі на вимогу дорослого, навряд чи стає від цього щедрішою; натомість допомагайте практикувати добровільний обмін і чергу.
І окремо: вимога постійно поступатися молодшому може викликати образу між братами й сестрами.
Що робити на майданчику
- Питайте дозволу в дитини, а не наказуйте. «Даси хлопчику лопатку?» І якщо відповідь «ні», прийміть її;
- Запропонуйте обмін. Не «дай», а «хочеш узяти його машинку, поки він грає твоєю?»;
- Введіть чергу з таймером для спільних іграшок. «Ти граєш, поки не задзвенить, потім він». Таймер може допомогти позначити чергу; поєднуйте його з простим поясненням. Особисту іграшку передають лише за згодою власника - інакше таймер стає тим самим примусом;
- Беріть на майданчик те, що не шкода. Улюблену іграшку краще лишити вдома;
- Не соромте перед іншими. «Ой, яка жадібна» дитина запамʼятає значно краще за сам конфлікт;
- Не вирішуйте одразу, але лишайтеся поруч. Дайте дітям кілька секунд: часто вони домовляються самі. Але якщо дитина бʼє, кусає або штовхає - зупиніть небезпечну дію одразу, розведіть дітей і допоможіть заспокоїтися.
Що робити вдома
- Заздалегідь визначте, які іграшки особисті, а які спільні. Кілька улюблених речей (наприклад, дві-три) не дають нікому, включно з братами й гостями. Це не егоїзм, а основа спокою;
- Для спільного - черговість. Кубики, мʼячі, конструктор нехай будуть загальними за замовчуванням, з чергою;
- Перед приходом гостей заздалегідь сховайте те, чим дитина не хоче ділитись. Підготовка може зменшити кількість конфліктів;
- Показуйте власним прикладом. «Хочеш мій олівець? Можеш помалювати» - дитина копіює те, що бачить;
- Помічайте, коли поділилась. Не «молодець», а конкретно: «ти дала йому машинку, і він зрадів»;
- Не давайте чужим дорослим забирати речі дитини. Ваш захист її власності робить її значно спокійнішою.
Що робити з братами й сестрами
Тут «поділись» звучить найчастіше і шкодить найбільше.
- У кожного є своє. Навіть якщо іграшок мало, частина має належати конкретній дитині;
- Не вимагайте від старшого поступатись через вік. «Він же маленький» щоразу - це образа, яка накопичується;
- Захищайте власність обох. Молодший теж не має права брати без дозволу;
- Уводьте чергу, а не «дай». Таймер допомагає позначити чергу; додайте просте пояснення;
- Не порівнюйте. «Сестра ділиться, а ти ні» дає не щедрість, а образу.
Коли варто придивитись
Небажання ділитись у два-чотири роки - звичайна річ, і сама відмова ділитися не означає розладу. Але є ситуації, які варті уваги:
- агресія повторюється: бʼється, кусає щоразу, є травми, або ви боїтесь за безпеку дітей;
- поведінка суттєво заважає спілкуванню з іншими дітьми;
- поведінка різко змінилась після появи молодшого або переїзду;
- дитина накопичує речі й панікує, якщо щось зникає.
Зміни поведінки й паніку оцінюють у контексті - разом зі сном, апетитом, настроєм, - а не пояснюють автоматично «тривогою» чи «жадібністю».
Часті запитання
З якого віку дитина може ділитись?
Поступово: у два роки це ще складно, трирічні з допомогою дорослого вже можуть домовлятися про чергу чи обмін, і добровільне «на, візьми» частішає з віком. Чіткої межі немає.
Чи треба змушувати ділитись?
Ні. Поважайте особисті речі дитини, а ділитися вчіть через обмін, чергу і власний приклад.
Що робити, якщо чужа мама наполягає?
Спокійно сказати, що ваша дитина зараз грається цією іграшкою, і запропонувати обмін або чергу. Ви маєте право захистити власність своєї дитини.
Дитина відбирає чужі іграшки
Це інша ситуація, і тут межа має бути твердою: чуже беремо тільки з дозволу. Зупиняйте дію одразу, спокійно і щоразу однаково.
Як навчити ділитись?
Через обмін, чергу і власний приклад, а не через вимогу. І через повагу до її особистих речей - так добровільний обмін стає безпечним.
Коротко
Малюк не жадібний - ділитися й чекати черги він ще тільки вчиться, і навички приходять поступово з допомогою дорослих. Не змушуйте: замість «дай» пропонуйте обмін або чергу з таймером для спільних іграшок, а особисті речі передають лише за згодою. Лишайтеся поруч і зупиняйте агресію одразу; якщо вона повторюється або є травми - до педіатра.
Поруч: дитячі істерики, як підготувати старшу дитину, казки про дружбу, емоції дитини.
Для спільної гри: ігри вдома, народні ігри, мирилки.
Що коли починається і скільки триває - у розділі виховання дитини за віком.
Читайте також: дитина бреше.
