Початок навчального року — це завжди трохи стрес для дітей, для батьків, вчителів. Це новий графік, більше навантаження для всіх, а ще багато нових знайомств та нової інформації. Підготували поради про те, як зробити так, аби шкільні роки не зіпсували здоров’я дитини і нерви батьків.

Передусім дитина має бути зручно вдягнена

Навіть якщо шкільна форма є обов’язковою, вона має бути зручною. У ній дитина має вільно дихати, бігати, падати, і при цьому, не сильно забруднити і зім’яти одяг. У дитини має бути можливість одягнутися тепліше зранку, і згодом зняти піджак чи лонгслів, та залишитися в зручному одязі. http://bit.ly/2ZzxBnn

Дослідження показали, що дівчата, які мають змогу переодягнутися в шорти чи штани (якщо вони не є частиною форми), більш активні на перервах. http://bit.ly/2L1Fkqa, http://bit.ly/2Ztd0Ry

Перестаньте тиснути на дітей!

Ми живемо у високо конкурентному суспільстві, в якому здається, що всього не вистачає, і у нас складається враження,  якщо ми не будемо відповідати вимогам, то нас відкинуть на узбіччя життя.

Тому не дивно, що в останні десятиліття багато батьків прийняли модель освіти, яка підходить для суспільства споживання.

Вони хочуть, щоб їх діти були готові до життя, але не в широкому сенсі цього слова, а в найбільш обмеженому: вони хочуть, щоб їхні діти мали знання і навички, необхідні для одержання гарної професії, гарної роботи і великої зарплати.

Ці батьки поставили перед собою мету: вони хочуть, щоб їхні діти були найкращими. Щоб досягти цього, вони, не вагаючись, записують дітей на всілякі додаткові заняття, і, звичайно ж, підштовхують їх до успіху за будь-яку ціну. І найгірше те, що вони вірять, що роблять це «для їхнього ж добра».

Протягом декількох років учені робили МРТ групі дітей і встановили зв'язок між етапами їх розвитку та змінами в корі головного мозку.

Тепер науково доведено: не варто чекати від чотирирічної дитини аналітичних здібностей, вона фізично не готова аналізувати і прогнозувати.

До 4 років у дітей майже повністю розвинені області, що відповідають за загальну моторику і основні почуття. Дитина може ходити, тримати олівець і самостійно їсти. Повністю розвинені області, що відповідають за тактильні відчуття. Дозріла частина мозку, що управляє зором.

Я не друг своїй дитині. Як би мені не хотілось полегшити цим свою участь - не друг. Я більше, глибше, надійніше. Ще до його народження я зробила вибір і взяла на себе важливі зобов'язання. Я отримала від Бога честь і право в межах моїх можливостей бути сину гарантом прийняття і любові, безпеки й поваги гідності. Я відчуваю свою відповідальність і вона не дозволяє мені бути просто другом. До недавна я боялась те озвучити, бо ж всі мами навколо хизуються: "ми з сином/дочкою - справжні друзі", а в мене в голові не складались пазли. Бо, по-моєму, люди часто просто не вдумуються в суть речей.