Зміст
Істерика виглядає як маніпуляція, а насправді нею майже ніколи не є. У дворічної дитини ще не працює та частина мозку, яка гальмує емоції. Вона не вирішила закричати – її просто накрило.
Нижче що робити в момент істерики, чого не робити ніколи і як зменшити їх кількість наперед.
Чому це відбувається
| Вік | Причина | Як часто |
|---|---|---|
| 1-2 роки | не може сказати словами, чого хоче | часто, майже щодня |
| 2-3 роки | хоче сама, але не виходить | пік, це нормально |
| 3-4 роки | перевіряє межі | рідше, але гучніше |
| 5-7 років | утома, голод, перезбудження | зрідка |
Найбільше істерик припадає на два-три роки, і це вік, а не характер. У цей період дитина вже хоче самостійності, але ще не має ні слів, ні вміння впоратись із розчаруванням.
Чотири звичні причини, які легко прибрати
Дуже часто істерика – це не про предмет суперечки взагалі.
- Голод. Найчастіша причина з усіх. Перевіряйте першою;
- Утома. Дитина, яка не поспала, зривається на будь-що;
- Перезбудження. Свято, гості, торговий центр, багато вражень поспіль;
- Різкий перехід. Гру обірвали без попередження.
Проста перевірка: якщо істерики стаються приблизно в один і той самий час дня, справа майже завжди в режимі, а не в поведінці.
Що робити в момент істерики
- Спершу заспокойтесь самі. Дитина зчитує ваш стан, і крик у відповідь подовжує істерику вдвічі;
- Переконайтесь, що безпечно. Приберіть тверді кути, відійдіть від дороги. Це єдине, що справді терміново;
- Не переконуйте й не пояснюйте. На піку дитина фізично не чує аргументів;
- Будьте поруч і мовчіть. Просто присутність, без коментарів. Якщо дитина відштовхує – відійдіть на крок, але лишіться в полі зору;
- Назвіть почуття, коли пік мине: «ти дуже розсердився, бо хотів синю чашку». Це найкорисніша фраза з усіх: вона вчить називати емоцію;
- Обійміть, якщо дитина дозволяє;
- Розберіть ситуацію потім, через півгодини і коротко. Не одразу.
Чого не робити
Не поступайтесь через крик. Якщо цукерка не можна, вона не можна і після десяти хвилин крику. Одна поступка навчає, що істерика працює, і наступного разу вона буде довшою.
Не кричіть у відповідь. Це підвищує напругу і подовжує напад.
Не соромте прилюдно. «Усі дивляться, як тобі не соромно» додає ще й приниження до вже наявного розпачу.
Не лишайте саму й не йдіть демонстративно. «Я пішла, лишайся тут» лякає по-справжньому, і страх нічого не вчить.
Не смійтеся й не знімайте на телефон. Дитина це запам’ятає.
Не читайте нотацію одразу після. Дитина щойно виснажилась і не сприйме нічого.
Як зменшити кількість істерик
- Попереджайте про зміни. «Ще п’ять хвилин, і йдемо» знімає добру половину зривів;
- Давайте вибір із двох. Не «одягайся», а «яку кофту: синю чи червону». Дитині потрібне відчуття, що вона вирішує;
- Тримайте режим. Сон і їжа вчасно роблять більше, ніж будь-які виховні методи;
- Не ходіть у магазин голодними й утомленими. Це не порада, а профілактика;
- Кажіть «так, але пізніше» замість «ні». «Так, купимо, але наступного разу» проходить значно легше за пряму відмову;
- Дозволяйте робити самій усе, що можна. Більшість істерик у два роки – це «я сам».
Істерика в громадському місці
Тут головна складність не дитина, а погляди навколо.
- Виведіть у спокійніше місце, якщо можливо: коридор, вулиця, машина;
- Присядьте на рівень очей і говоріть тихо. Тихий голос працює краще за гучний;
- Не пояснюйтесь перед оточенням. Ви нікому нічого не винні, а дитина зчитує ваш сором і напружується ще більше;
- Не купуйте, щоб замовкла. Один раз спрацює, а далі магазин стане місцем, де істерика гарантована;
- Домовляйтесь до входу, а не всередині: «купимо одне, обереш сам».
Коли варто порадитись із фахівцем
- істерики тривають довше за 20-25 хвилин і повторюються щодня;
- дитина під час нападу завдає шкоди собі або іншим;
- напади не зменшуються після чотирьох-п’яти років;
- після істерики дитина довго не може прийти до тями;
- з’явились затримка мовлення, порушення сну або інші тривожні зміни.
У цих випадках варто звернутись до педіатра або дитячого психолога. Не тому, що з дитиною щось не так, а тому, що там уже потрібен інший інструмент.
Часті запитання
У якому віці істерики найчастіші?
Пік припадає на два-три роки. Це нормальний етап розвитку, а не проблема виховання.
Чи можна ігнорувати істерику?
Ігнорувати саму поведінку можна, а от дитину – ні. Різниця в тому, щоб не коментувати крик, але лишатись поруч і в полі зору.
Дитина б’ється під час істерики
Спокійно зупиніть руку і скажіть коротко: «Бити не можна». Без довгих пояснень: на піку вони не працюють. Розмову лишіть на потім.
Що робити, якщо істерика починається щоразу в магазині?
Домовляйтесь до входу і не ходіть з голодною чи втомленою дитиною. Якщо один раз купити «щоб замовкла», магазин закріпиться як місце, де це працює.
Чи винні батьки в істериках?
Ні. У два-три роки вони бувають у більшості дітей незалежно від виховання. Від батьків залежить не наявність істерик, а те, скільки вони триватимуть і чим закінчаться.
Коротко
На піку істерики не переконуйте й не пояснюйте – дитина фізично не чує. Будьте поруч, мовчіть, назвіть почуття, коли пік мине. І ніколи не поступайтесь через крик: одна поступка робить наступну істерику довшою.
Профілактика найкраще працює через режим: ритуал перед сном, адаптація до садочка, як привчити до порядку.
Щоб перемкнути увагу: чим зайняти дитину 2-3 років, забавлянки та потішки, ігри в дорозі.
Окремий випадок – ревнощі до молодшого: як підготувати старшу дитину.
