Дитячі істерики: що робити під час нападу і як зменшити

Істерика виглядає як маніпуляція, а насправді здебільшого це не вона. У дворічної дитини саморегуляція ще тільки розвивається: вона не вирішила закричати - її просто накрило.

Нижче що робити під час істерики, чого не робити ніколи і як зменшити їх кількість наперед.

Чому це відбувається

Найбільше істерик припадає на два-три роки, і це вік, а не характер. У цей період дитина вже хоче самостійності, але ще не має ні слів, ні вміння впоратись із розчаруванням.

Чотири можливі причини, на які можна вплинути

Дуже часто істерика - це не про предмет суперечки взагалі.

• Голод. Одна з можливих причин, яку легко перевірити першою;
• Утома. Дитина, яка не поспала, зривається на будь-що;
• Перезбудження. Свято, гості, торговий центр, багато вражень поспіль;
• Різкий перехід. Гру обірвали без попередження.

Проста перевірка: якщо істерики стаються приблизно в один і той самий час дня, варто подивитись на звʼязок зі сном, їжею та повторюваними ситуаціями.

Що робити під час істерики

1. Спершу заспокойтесь самі. Дитина зчитує ваш стан, а крик у відповідь не допомагає їй заспокоїтись;
2. Переконайтесь, що безпечно. Приберіть тверді кути й небезпечні предмети, відійдіть від дороги; удари спокійно зупиняйте;
3. Не переконуйте й не пояснюйте довго. На піку сильного збудження дитині складно сприймати аргументи; говоріть коротко;
4. Лишайтесь доступними. Можна коротко й спокійно підтримати; якщо дитина відштовхує - відійдіть на крок, але лишіться в полі зору;
5. Якщо відчуваєте, що самі на межі - передайте нагляд іншому дорослому або ненадовго відійдіть, переконавшись, що дитина в безпеці. Ніколи не бийте й не трусіть дитину;
6. Назвіть почуття, коли пік мине: «ти дуже розсердився, бо хотів синю чашку». Це допомагає вчитися називати емоції;
7. Обійміть, якщо дитина дозволяє;
8. Розберіть ситуацію потім, коротко, коли дитина заспокоїться й буде готова слухати.

Чого не робити

Не поступайтесь через крик. Якщо ви не дозволили цукерку, не змінюйте рішення лише через крик. Послідовні межі допомагають; регулярні поступки заради тиші можуть закріплювати поведінку, хоча одна поступка ще не визначає наступного епізоду.

Не кричіть у відповідь. Це підвищує напругу і не допомагає заспокоїтись.

Не соромте прилюдно. «Усі дивляться, як тобі не соромно» додає ще й приниження до вже наявного розпачу.

Не лишайте саму й не йдіть демонстративно. «Я пішла, лишайся тут» лякає по-справжньому, і страх нічого не вчить.

Не смійтеся й не знімайте на телефон. Дитина це запамʼятає.

Не читайте нотацію одразу після. Дитина щойно виснажилась і не сприйме нічого.

Як зменшити кількість істерик

• Попереджайте про зміни. «Ще пʼять хвилин, і йдемо» полегшує перехід;
• Давайте вибір із двох. Не «одягайся», а «яку кофту: синю чи червону». Дитині потрібне відчуття, що вона вирішує;
• Тримайте режим. Достатній сон і регулярне харчування можуть помітно зменшити кількість зривів;
• Не ходіть у магазин голодними й утомленими. Це не порада, а профілактика;
• Обіцяйте лише те, що справді плануєте. «Купимо наступного разу» - тільки якщо купите; інакше спокійно відмовте й запропонуйте доступну альтернативу;
• Дозволяйте робити самій усе, що можна. Прагнення самостійності в два роки часто стоїть за розчаруванням.

Істерика в громадському місці

Тут головна складність не дитина, а погляди навколо.

• Виведіть у спокійніше місце, якщо можливо: коридор, вулиця, машина;
• Присядьте на рівень очей і говоріть тихо. Тихий голос працює краще за гучний;
• Не пояснюйтесь перед оточенням. Ви нікому нічого не винні, а дитина зчитує ваш сором і напружується ще більше;
• Не купуйте, щоб замовкла. Так магазин може закріпитись як місце, де це працює;
• Домовляйтесь до входу, а не всередині: «купимо одне, обереш сам».

Коли варто порадитись із фахівцем

Часті запитання

У якому віці істерики найчастіші?

Найчастіше - у два-три роки; за NHS, істерики зазвичай починаються близько 18 місяців і до чотирьох років стають значно рідшими. Це етап розвитку, а не проблема виховання.

Чи можна ігнорувати істерику?

Ігнорувати саму поведінку можна, а от дитину - ні. Різниця в тому, щоб не коментувати крик, але лишатись поруч і в полі зору.

Дитина бʼється під час істерики

Спокійно зупиніть руку і скажіть коротко: «Бити не можна». Без довгих пояснень: на піку вони не працюють. Розмову лишіть на потім.

Що робити, якщо істерика починається щоразу в магазині?

Домовляйтесь до входу і не ходіть з голодною чи втомленою дитиною. Якщо один раз купити «щоб замовкла», магазин закріпиться як місце, де це працює.

Чи винні батьки в істериках?

Ні. У два-три роки вони бувають у більшості дітей незалежно від виховання. Реакція дорослих може впливати на перебіг і закріплювати певну поведінку, але впливають також вік, темперамент і стан дитини.

Коротко

На піку істерики не переконуйте довго - дитині складно сприймати аргументи. Подбайте про безпеку, лишайтесь доступними, назвіть почуття, коли пік мине, а якщо самі на межі - передайте дитину іншому дорослому; ніколи не бийте й не трусіть. Не поступайтесь через крик: послідовні межі допомагають. Не реагує, важко розбудити, судоми - 103.

Профілактика найкраще працює через режим: ритуал перед сном, адаптація до садочка, як привчити до порядку.

Щоб перемкнути увагу: чим зайняти дитину 2-3 років, забавлянки та потішки, ігри в дорозі.

Окремий випадок - ревнощі до молодшого: як підготувати старшу дитину.

Що коли починається і скільки триває - у розділі виховання дитини за віком.

Поруч: емоції дитини, дитина кусається.