Зміст
Домашні обовʼязки запроваджують зазвичай тоді, коли терпець уривається: дитині вісім, вона нічого не робить, і треба це терміново змінити. У такий момент будь-який список сприймається як покарання.
Часто найлегше починати тоді, коли дитина сама проситься допомагати, - у два-три роки, коли від її «допомоги» більше роботи, ніж користі. Але почати можна й пізніше.
Що дитина може за віком
Це приклади посильних завдань, а не вікові норми: складність, кількість і допомогу добирайте за навичками своєї дитини. І нагадування не замінюють нагляду там, де є небезпека - гаряче, гостре, електричне.
| Орієнтовний вік | Приклади завдань | Допомога, нагадування, нагляд |
|---|---|---|
| 2-3 роки | віднести чашку в мийку, покласти іграшку в коробку, витерти калюжку | майже з усім, разом із дорослим |
| 3-4 роки | розкласти ложки на столі, полити квіти, скласти шкарпетки парами | нагадування щоразу |
| 4-5 років | заправити ліжко абияк, скласти одяг, погодувати тварину | нагадування і перевірка |
| 5-7 років | витерти стіл, розкласти покупки, зібрати ранець | нагадування |
| 7-9 років | помити посуд (без гострих ножів), винести сміття, скласти випрану білизну | нечасті нагадування; праска - лише під безпосереднім наглядом дорослого, це джерело опіків |
| 10-12 років | зібрати холодний сніданок, запустити прання, прибрати кімнату | переважно самостійно; готування з нагріванням (плита, чайник, мікрохвильовка) - під наглядом, так радить і AAP навіть для 11-12 років |
Правий стовпчик тут головний. Здатність памʼятати про обовʼязок без нагадування зʼявляється пізніше, ніж уміння його виконати. Самостійність залежить і від розвитку дитини, і від навчання, практики та зрозумілої рутини - тому нагадування на старті потрібні в будь-якому віці.
Головне правило
Не вимагайте досконалості. Криво заправлене ліжко, розлита під час поливання вода, ложки, покладені не з того боку, - це нормальна ціна навчання.
Подякуйте за зусилля, а за потреби спокійно покажіть, що виправити, або доробіть разом. Небезпечні недоліки (ніж на краю столу, розлита вода на підлозі) усувайте одразу; решту можна не переробляти взагалі або зробити пізніше.
Як вводити обовʼязки
- Пропонуйте прості спільні справи, щойно дитина цікавиться справами дорослих - у два-три роки це буває часто; але почати можна й пізніше;
- Один обовʼязок за раз. Новий додається тоді, коли попередній став звичкою;
- Робіть разом спершу. Не «піди винеси сміття», а «ходімо винесемо»;
- Привʼяжіть до події, а не до часу. Не «о шостій», а «після вечері»;
- Дайте вибір. «Що ти візьмеш: поливати квіти чи розкладати виделки?» працює краще за призначення;
- Зробіть список видимим. Малюнками для тих, хто не читає, і на видному місці;
- Не міняйте домовленість щотижня. Формування звички потребує повторення; строки різняться.
Платити чи ні
Тут корисно розрізняти дві категорії.
- Внесок у спільне життя - прибрати за собою, віднести чашку, скласти свої речі, винести сміття. Багато родин домовляються, що це не оплачується: це частина того, що ми живемо разом;
- Додаткова робота - помити машину, розібрати комору, допомогти в родинній справі. За це платити цілком нормально.
Це один із можливих сімейних підходів, а не правило: AAP допускає і винагороди, зокрема гроші, повʼязані з виконанням обовʼязків. Головне - домовитись заздалегідь і не міняти умов на ходу.
Чого не робити
Не використовуйте обовʼязки як покарання. «Будеш мити посуд цілий тиждень» перетворює звичайну справу на кару.
Не робіть за дитину, «бо швидше». Швидше сьогодні означає довше через рік.
Не критикуйте результат при інших. Особливо при братах і сестрах.
Не давайте завдання на вибір з десяти. Дитина губиться. Для початку запропонуйте два варіанти.
Не вимагайте вдячності за те, що ви робите самі. «Я цілий день прибирала, а ти» - це вже не про обовʼязки.
Якщо дитина відмовляється
- Перевірте, чи посильне завдання і чи дитина розуміє, як його виконати;
- Розбийте на кроки. Не «прибери зі столу», а «постав тарілку в мийку»;
- Зробіть перший крок разом, а далі відійдіть;
- Не сперечайтесь у момент відмови. Поверніться до розмови пізніше, спокійно;
- Перегляньте навантаження. Якщо в дитини три гуртки й уроки до вечора, справа не в лінощах;
- Подивіться на себе. Власний приклад дорослих допомагає закріплювати звички.
Часті запитання
З якого віку давати домашні обовʼязки?
Можна з двох-трьох років, у найпростішому вигляді й разом із дорослим - у цьому віці дитина часто активно цікавиться справами дорослих. Але почати можна в будь-якому віці.
Чи платити дитині за допомогу вдома?
Поширений підхід: за прибирання власних речей і внесок у спільне життя - ні, за додаткову роботу - можна. Але це сімейна домовленість, а не правило; головне - узгодити наперед.
Скільки обовʼязків має бути?
Як стартовий варіант - один-два постійні в дошкільному віці, кілька в молодшій школі; далі за навичками дитини. Головне не кількість, а сталість.
Дитина робить погано, переробляти?
Не вимагайте досконалості: подякуйте за зусилля і, якщо треба, спокійно покажіть, що виправити, або доробіть разом. Небезпечне усувайте одразу.
Що робити, якщо забуває?
Нагадувати - це нормальна частина процесу в будь-якому віці, а не ознака безвідповідальності. Допомагає видимий список і привʼязка до події.
Коротко
Починайте, коли дитина цікавиться справами дорослих (часто у два-три роки), і додавайте по одному обовʼязку; таблиця - приклади, не норми. Привʼязуйте до події, а не до часу, не вимагайте досконалості, а праску й плиту - лише під наглядом. Платити чи ні - сімейна домовленість: поширений варіант - не за внесок у спільне життя, а за додаткову роботу.
Поруч: як привчити дитину до порядку, кишенькові гроші, домашня тварина для дитини.
Про розпорядок: ритуал перед сном, домашнє завдання, як обрати гурток.
Що коли починається і скільки триває - у розділі виховання дитини за віком.
