Головна » Казки від страху темряви: 3 терапевтичні казки

Казки від страху темряви: 3 терапевтичні казки

0 коментарі
Дитяча кімната з увімкненим нічником увечері

Терапевтична казка відрізняється від звичайної одним: у ній є герой, який боїться того самого, що й дитина, і який знаходить вихід сам. Дитина не отримує поради, вона отримує приклад, і саме тому це працює краще за переконування.

Нижче три готові казки від страху темряви, правила читання і схема, за якою ви складете власну казку під конкретний страх вашої дитини.

Коли казка допоможе, а коли ні

Ситуація Чи допоможе казка
Боїться засинати сам у темній кімнаті так, це основний випадок
Просить нічник і не хоче зачиняти двері так
Страх з’явився після мультика чи розповіді так
Страх з’явився після переїзду чи змін у родині частково, разом із розмовою
Прокидається з криком щоночі місяцями ні, потрібен фахівець
Страх заважає вдень, а не лише вночі ні, потрібен фахівець

Межа тут проста: казка допомагає з побутовим страхом, який дитина може назвати словами. Якщо страх стійкий, триває місяцями і поширюється на день, це вже не тема для казки, а привід звернутись до дитячого психолога.

Казка перша: Ліхтарик для ведмежати

Для 3-6 років

Ведмежа Бурчик боялося темряви. Щовечора, коли мама гасила світло, кімната ставала чужою. Шафа перетворювалась на ведмедя, більшого за тата. Куртка на гачку – на когось, хто стоїть і дивиться.

Одного вечора мама принесла маленький ліхтарик.

– Це ліхтарик-сміливець, – сказала вона. – Він показує правду.

Бурчик увімкнув ліхтарик і посвітив на шафу. Шафа виявилась шафою.

Посвітив на куртку. Куртка виявилась курткою.

Посвітив під ліжко – а там лежав м’ячик, який шукали цілий тиждень.

– А якщо ліхтарик колись згасне? – спитав Бурчик.

– Тоді ти вже знатимеш, що там насправді, – відповіла мама.

Відтоді щовечора Бурчик обходив кімнату з ліхтариком, як справжній вартовий. А потім вимикав його сам і засинав. Бо темрява – це просто кімната, у якій вимкнули світло.

Казка друга: Тінь, яка боялась сама

Для 5-8 років

Тінь від старого дерева жила під вікном. Удень її ніхто не помічав, а вночі вона ставала великою. Принаймні так вважала Соломійка, яка після заходу сонця не дивилась у вікно взагалі.

Та одного разу таки визирнула. І побачила, що тінь тремтить.

– Ти чого? – здивувалась Соломійка.

– Боюся, – сказала тінь. – Мене всі лякаються. А я ж просто тінь. Я нікому нічого не зробила.

– І я боюся, – зізналась Соломійка. – Тебе.

Вони помовчали.

– Виходить, ми боїмось одне одного, – сказала тінь. – А насправді нас двоє, і обидва хочуть одного: щоб їх не боялись.

Соломійка засміялась. Тінь теж, хоч тіні й сміються беззвучно.

Відтоді дівчинка щовечора казала тіні «добраніч». І тінь перестала бути страшною. Бо страшне не буває знайомим.

Казка третя: Ніч, яка працює

Для 6-9 років

Максим спитав тата, навіщо взагалі потрібна ніч.

– Щоб було темно, – сказав тато. – А темно потрібно, щоб усі відпочили. Та не всі.

І розповів.

Уночі відпочивають дерева, бо цілий день вони працювали і ловили сонце. Уночі відпочиває трава. Уночі відпочиває навіть асфальт, який удень нагрівся, як сковорода.

А от їжаки, сови й кажани саме виходять на роботу, бо ніч – це їхня зміна.

І ще одне, найголовніше: уночі росте сам Максим. Бо діти ростуть уві сні, і ніяк інакше.

– Виходить, ніч – це просто інша зміна? – спитав Максим.

– Саме так, – сказав тато. – Одні закінчують, інші починають.

Максим уявив, як за вікном зараз тихо ходить їжак. Як росте трава. Як росте він сам. І виявилось, що це зовсім не страшно. Це просто робота, яку роблять уночі.

Як читати терапевтичну казку

Тут головне не зіпсувати ефект поясненням.

  • Не називайте вголос, навіщо ви це читаєте. «Зараз ми почитаємо казочку, щоб ти не боявся» вбиває всю дію одразу;
  • Не питайте «ти зрозумів?». Дитина зрозуміла. Просто не словами;
  • Не проговорюйте мораль. «Бачиш, і тобі не треба боятись» перетворює казку на нотацію;
  • Читайте кілька разів. Терапевтична казка працює на повторенні, а не з першого разу;
  • Дозвольте дитині змінювати сюжет. Якщо вона каже «а ліхтарик був синій» – значить, історія вже стала її;
  • Не читайте одразу після переляку. Дайте день-два, інакше казка склеїться зі страхом.

Як скласти свою казку за п’ять кроків

Готова казка завжди трохи мимо, бо страх у кожної дитини свій. Власна влучає точніше.

  1. Візьміть героя, схожого на дитину, але не дитину. Ведмежа, зайченя, хлопчик з іншим іменем. Дистанція обов’язкова: якщо герой – це прямо ваша дитина, вона закриється;
  2. Дайте героєві той самий страх, але не називайте його прямо. Не «боявся темряви, як ти», а просто «боявся, коли гасне світло»;
  3. Додайте предмет або слово, яке дає контроль. Ліхтарик, чарівна ковдра, лічилка. Головне, щоб цим можна було скористатись і в реальному житті;
  4. Хай герой спробує сам. Це ключова сцена: не мама врятувала, а герой зробив крок;
  5. Закінчіть без моралі. Герой просто живе далі. Висновок дитина зробить сама, і саме тому він спрацює.

Що ще допомагає, крім казки

  • Нічник з теплим тьмяним світлом і відчинені двері. Це не потурання страху, а спосіб дати контроль;
  • Хай дитина сама вирішує, вмикати нічник чи ні. Саме право вибору знімає напругу, а не світло;
  • Не знецінюйте. «Тут нема чого боятись» дитина чує як «мене не розуміють»;
  • Сталий вечірній ритуал. Передбачуваність увечері працює проти страху сильніше за будь-які слова;
  • Приберіть екрани за годину до сну. Перезбуджена дитина боїться більше, і це фізіологія, а не характер.

Часті запитання

З якого віку працюють терапевтичні казки?

Приблизно з трьох років, коли дитина вже стежить за сюжетом. До того ефекту немає, зате добре працює сталий ритуал укладання.

Скільки разів читати одну казку?

Стільки, скільки дитина просить, і це може бути щовечора два тижні поспіль. Терапевтична казка діє саме повторенням.

Чому не можна пояснювати мораль?

Бо тоді казка перетворюється на виховну розмову, а від виховних розмов дитина захищається. Поки історія лишається історією, вона проходить без опору.

Дитина каже, що казка дурна

Найчастіше це означає, що вона впізнала себе і їй незручно. Не наполягайте, поверніться за тиждень і краще складіть свою, з більшою дистанцією.

Коли треба до психолога?

Якщо страх триває місяцями, дитина прокидається з криком щоночі або страх виходить за межі вечора і заважає вдень. У цих випадках казка не інструмент.

Коротко

Терапевтична казка працює через приклад, а не через пораду, тому не пояснюйте мораль і не кажіть, навіщо ви її читаєте. Читайте кілька разів, дозволяйте змінювати сюжет, а найкраще складіть власну за п’ятьма кроками вище.

Для вечора також згодяться ритуал перед сном, казки на 5 хвилин і колискові.

Повний перелік – у матеріалі казки за віком.

Вам також може сподобатися