Зміст
Оповідання про дружбу читають зазвичай не просто так, а після чогось: після сварки, після «зі мною ніхто не грається», після переходу в новий клас. Тому три історії нижче написані не про те, як добре дружити, а про три ситуації, у які діти потрапляють найчастіше.
Кожне оповідання під свій вік (орієнтовно), із питаннями для розмови після читання.
Яке оповідання під яку ситуацію
| Вік (орієнтовно) | Оповідання | Про що | Коли читати |
|---|---|---|---|
| 6-7 років | «Хто перший», близько 2 хв | як знайти друга | новий садок, новий клас |
| 8-9 років | «Мовчанка», близько 2,5 хв | як помиритися першим | після сварки, коли обоє заспокоїлись |
| 10-12 років | «Не смішно», близько 2,5 хв | коли компанія тисне і хтось стає мішенню | коли компанія тисне |
Читайте тоді, коли дитина готова слухати і є час поговорити: після цих історій зазвичай хочеться розмови.
Для 6-7 років: Хто перший
Тимко стояв біля вікна й дивився на двір. Там гралися діти, яких він не знав.
Вони переїхали в це місто тиждень тому. У старому дворі Тимко знав усіх: і Марка, і Данилка, і дівчинку Улю, яка вміла свистіти. А тут він не знав нікого.
«Іди познайомся», - сказала мама.
«А що я скажу?»
Мама подумала.
«Скажи “привіт”. Це найважче слово, а далі буде легше».
Тимко вийшов у двір і став біля лавки. Діти гралися в мʼяч. Мʼяч викотився й зупинився просто біля Тимкових ніг.
Тимко нахилився, узяв мʼяч і завмер. Треба було щось сказати. У голові було порожньо.
Хлопчик у синій куртці підбіг до нього й теж зупинився.
Вони дивилися один на одного, і жоден не знав, що казати.
Тоді Тимко просто кинув йому мʼяч.
«Дякую», - сказав хлопчик. І одразу ж: «Ти граєш?»
«Граю», - сказав Тимко.
Увечері мама спитала, як звати нового друга.
«Не знаю, - сказав Тимко. - Ми забули познайомитись».
І побіг у двір питати.
Про що поговорити
- Чому Тимкові було страшно підійти?
- Що допомогло більше: слова чи кинутий мʼяч?
- А ти памʼятаєш, як познайомився зі своїм другом?
Для 8-9 років: Мовчанка
Вони не розмовляли вже чотири дні.
Посварилися через Олин глузливий коментар. Оля сказала, що Катрусин малюнок схожий на кляксу, і засміялася. Катруся не засміялася. Вона згорнула аркуш і пересіла за іншу парту.
Того ж дня Оля зрозуміла, що сказала гидко. Але вибачитись одразу не змогла, а наступного дня стало вже якось пізно. На третій день Оля вирішила, що тепер уже точно пізно. На четвертий вона просто не знала, як почати.
Найгірше було на перерві. Раніше вони завжди стояли біля вікна в кінці коридору. Тепер Оля стояла там сама, а Катруся ходила з дівчатами з іншого класу й сміялася голосніше, ніж зазвичай.
«Помирися», - сказала мама ввечері.
«Хай вона перша».
«А чому вона?»
Оля хотіла сказати щось про справедливість, але не сказала нічого.
Наступного ранку вона прийшла раніше за всіх і поклала на Катрусину парту згорнутий аркуш. На ньому був намальований той самий малюнок, який Оля назвала кляксою. Тільки перемальований: Оля старалася цілу годину.
Унизу було написано: «Він гарний. Вибач».
Катруся прийшла, побачила аркуш, довго його роздивлялася. Потім підійшла до Олі й сказала: «А в тебе будиночок кривий».
«Знаю», - сказала Оля.
І вони пішли до вікна в кінці коридору.
Про що поговорити
- Чому з кожним днем миритися ставало важче?
- Оля не сказала «вибач» уголос, а написала. Це вважається?
- Чому Катруся сказала про кривий будиночок, а не «я тебе пробачаю»?
Для 10-12 років: Не смішно
Усе почалося як жарт.
Хтось із хлопців вигадав ховати Сашкову шапку. Сашко був новенький, тихий і чомусь завжди шукав свої речі довше за інших. Це здавалося смішним.
Першого разу засміялися всі. Другого теж. Максим сміявся разом з усіма, хоча вже вдруге йому було не дуже смішно.
На третій раз шапку кинули за шафу, і Сашко шукав її двадцять хвилин, поки клас чекав на фізкультуру. Учителька сердилась на Сашка, а не на тих, хто сховав.
Максим тоді нічого не сказав.
Увечері він думав про це довше, ніж хотів. Він розумів просту річ: він не ховав шапку. Він просто стояв поруч і сміявся. І чомусь від цього не ставало легше.
Наступного дня шапку сховали знову. Хлопці дивилися на Максима й чекали, що він засміється.
«Годі вже», - сказав Максим.
Стало дуже тихо.
«Ти чого?» - спитав Богдан.
«Нічого. Просто набридло».
Ніхто не відповів. Богдан дістав шапку з-за шафи й кинув на парту.
Того дня з Максимом майже не розмовляли. Наступного все стало як раніше, тільки шапку більше не ховали.
А Сашко на перерві підійшов і сів поруч. Вони мовчали, але це було нормальне мовчання.
Про що поговорити
- Максим не ховав шапку. Чи винен він у тому, що відбувалося?
- Чому одну фразу «годі вже» було так важко сказати?
- Що б сталося, якби Максим промовчав і цього разу?
- Чи буває, що правильно вчинити означає посваритися з друзями?
- До кого Максим і Сашко можуть звернутися, якщо це повториться?
Як говорити після читання
- Починайте з питань про героя. «Чому Оля не змогла вибачитись?» - легший вхід у розмову; особисті питання ставте без тиску і лише якщо дитина хоче говорити;
- Дозволяйте не погоджуватись із героєм. «Максим дурний, треба було мовчати» це теж думка, і з неї починається найцікавіше;
- Не підсумовуйте мораль. «Отже, друзів треба цінувати» перетворює історію на нотацію;
- Не порівнюйте з реальною ситуацією одразу. Якщо дитина сама скаже «у нас у класі так само» - добре. Якщо ні, поверніться до цього за кілька днів;
- Дайте паузу після останнього речення. Найважливіше зазвичай говорять не одразу.
Часті запитання
З якого віку читати оповідання про дружбу?
Ця добірка орієнтована на дітей приблизно від шести років. Для молодших обирайте коротші історії зі зрозумілими ситуаціями - наприклад, казки про дружбу.
Чи читати такі оповідання після сварки?
Спершу дайте дитині заспокоїтися: у розпал образи історія легко сприймається як натяк. Коли емоції вляглися і дитина готова слухати, читайте.
Дитина каже, що в неї немає друзів
Не переконуйте, що це не так. Спитайте, з ким їй цікаво хоча б іноді. Дружба часто починається не з великої симпатії, а зі спільної справи.
Що робити, якщо дитина не хоче обговорювати прочитане?
Не наполягайте. Оповідання працює й без розмови, а питання можна поставити пізніше, ніби між іншим.
Чи можна читати про булінг у молодшій школі?
Так, якщо історія без жорстоких подробиць і з видимим виходом. Третє оповідання написане саме так і підходить із десяти років.
Коротко
Беріть оповідання під ситуацію, а не просто за віком: для новачка одне, після сварки інше, для тиску компанії третє. Читайте, коли дитина готова слухати, починайте з питань про героя і не підсумовуйте мораль наприкінці. А якщо цькування триває в житті - розкажіть дорослому, якому довіряєте.
Поруч: казки про дружбу, вірші про дружбу, булінг у школі: що робити батькам, оповідання для дітей 10-12 років.
Інші добірки: оповідання за віком, оповідання про школу.
