Зміст
Шість-сім років - це вік, коли дитина вперше читає сама і водночас ще дуже любить, щоб читали їй. Обидва бажання правильні, і добре, коли є що дати і в одному, і в другому випадку.
Тут зібрано реалістичні оповідання - короткі історії про події зі звичайного життя: у дворі, вдома, у школі. Першачкам вони близькі, бо історія відбувається наче з ними.
Нижче вісім коротких оповідань, які можна читати просто тут, - усі написала редакція Мамусі для цієї добірки. Кожне - близько 100 слів: дорослому вголос на хвилину, першокласнику самостійно - на 3-5 хвилин. Короткими простими реченнями.
Швидкий вибір за темою: «Перша парта» - школа й знайомство; «Хто розбив вазу» - чесність; «Одна цукерка» - ділитися; «Найповільніший у класі» - наполегливість; «Як Оленка згадала вірш» - виступ і страх сцени.
Оповідання «Перша парта»
Тарас дуже хотів сидіти на першій парті.
Там сиділа Оля. Вона була маленька і не бачила з дальніх рядів.
- Мені теж треба вперед, - сказав Тарас учительці. - Я не бачу.
Учителька пересадила його на другу парту. Тарас образився і цілий день мовчав.
Увечері мама спитала, чого він сумний.
- Мене не пересадили на першу.
- А тобі справді погано видно?
Тарас подумав.
- Ні. Мені просто хочеться сидіти попереду.
- А Олі?
- А Оля маленька.
Мама нічого не сказала. Тарас теж помовчав.
Потім він сказав сам:
- Ну добре. Хай сидить.
Наступного дня на другій парті виявилось теж непогано. А ще виявилось, що звідти краще видно, хто що робить у класі. І це було навіть цікавіше.
Оповідання «Хто розбив вазу»
Вдома розбилася ваза.
Мама зайшла в кімнату і побачила уламки на підлозі. Поруч стояв кіт і дивився дуже спокійно.
- Хто це зробив? - спитала мама.
- Кіт, - сказав Сашко.
Кіт подивився на Сашка. Сашко подивився в підлогу.
Мама зібрала уламки і нічого не сказала.
Увечері Сашко не міг заснути. Перевертався, зітхав, знову перевертався.
Потім устав і пішов на кухню.
- Мам. Це був не кіт.
- Я знаю, - сказала мама.
- Звідки?
- Кіт спав у мене на колінах, коли щось упало.
Сашко почервонів до вух.
- А чого ти тоді нічого не сказала?
- Чекала, коли скажеш ти.
Сашко постояв, а потім спитав:
- А довго б чекала?
- Скільки треба.
Того вечора він заснув одразу.
Оповідання «Одна цукерка»
Бабуся дала Ірці дві цукерки: одну їй, одну братові.
Брат був у садочку, а Ірка вдома.
Цукерки лежали на столі. Дві однакові, у червоних обгортках.
Ірка зʼїла свою швидко. Потім сіла і подивилась на другу.
Брат прийде тільки ввечері. Це дуже довго. І взагалі він маленький, він і не запамʼятає.
Ірка взяла цукерку. Потримала. Поклала назад.
Взяла знову.
Потім пішла і поклала її братові під подушку, щоб не спокушатись.
Увечері брат знайшов цукерку і дуже здивувався.
- А чого під подушкою?
- Так треба, - сказала Ірка. - Це щоб я її не зʼїла.
Брат нічого не зрозумів, але розламав цукерку навпіл. Половину зʼїв, а половину віддав Ірці.
Оповідання «Найповільніший у класі»
Максим бігав повільніше за всіх.
На фізкультурі він завжди прибігав останнім. Спочатку сміялись, потім звикли.
Одного разу вчитель сказав: сьогодні біжимо не на швидкість, а хто добіжить і не зупиниться.
Побігли всі. Швидкі вирвались уперед, потім захекались і пішли кроком.
А Максим біг. Повільно, але біг.
Він добіг останнім. Але єдиним, хто жодного разу не перейшов на крок.
- Ось так, - сказав учитель. - Швидкість - це одне. А не зупинятись - зовсім інше.
Максим і далі бігав повільніше за всіх. Але тепер його ставили в пару до тих, хто здавався на середині.
Оповідання «Як Оленка згадала вірш»
Оленка вивчила вірш на свято. Вивчила добре, розповідала мамі без жодної помилки.
На святі вона вийшла на середину зали. Побачила повний зал людей.
І забула геть усе.
Стояла і мовчала. Секунду, дві, три. У залі теж стало тихо.
Оленка вже майже заплакала. І тут із першого ряду мама сказала тихенько перше слово.
Оленка згадала. І розповіла весь вірш до кінця.
Потім, удома, вона сказала:
- Я найгірше виступила.
- Чому?
- Бо забула.
- Але ж потім розповіла.
- Так.
- Тоді ти не найгірше виступила. Ти розгубилася, але змогла продовжити й розповіла вірш до кінця.
Наступного року Оленка теж хвилювалась. Але вже знала: навіть якщо забудеш, це ще не кінець.
Оповідання «Загублена рукавичка»
Тимко загубив рукавичку. Одну, ліву.
Він зрозумів це вже в класі, коли роздягався.
Мама вчора казала: «Тільки не загуби, вони нові». Тимко добре памʼятав, як вона це сказала.
Можна було нічого не говорити. Можна було сказати, що хтось забрав.
На перерві Тимко пішов до гардероба і подивився під лавкою. Рукавички не було.
Потім подивився в коридорі, біля дверей і на ґанку. Теж не було.
Увечері він розповів мамі сам, одразу, ще в коридорі.
- Я загубив рукавичку. Я шукав у трьох місцях.
Мама трохи помовчала.
- А в кишені куртки дивився?
Тимко не дивився. Рукавичка була там.
- Добре, що сказав одразу, - сказала мама. - Я тільки тому й згадала про кишеню.
Оповідання «Черга на гірку»
На гірці була черга. Довга, аж до паркана.
Соломійка стояла шоста. Потім пʼята. Потім четверта.
Коли залишилось двоє, збоку підійшов хлопчик і став перед нею.
- Я тут стояв, - сказав він.
Він не стояв. Соломійка бачила.
Вона могла сказати вголос. Усі б почули, і хлопчик пішов би в кінець.
Соломійка подивилась на нього. Він був менший за неї, може, на два роки, і тримався за куртку так, як тримаються, коли страшно.
- Ти не стояв, - сказала Соломійка. - Але йди.
Він зʼїхав, побіг по сходах нагору і став у кінець черги сам.
Соломійка зʼїхала після нього. Гірка була така сама швидка, як завжди.
Оповідання «Шнурки»
Усі вже вийшли на фізкультуру, а Юрко сидів на лавці.
Шнурок розвʼязався. Юрко вмів завʼязувати, але не швидко, і виходило криво.
Він спробував тричі. Виходило криво.
Можна було заправити шнурки в кросівки і побігти так.
Можна було сидіти, поки всі не підуть, а потім прийти останнім.
Юрко підняв голову. Біля дверей стояла вчителька і чекала.
- Я не вмію швидко, - сказав Юрко.
- То й не треба швидко, - сказала вчителька і сіла на лавку поруч.
Вони завʼязали разом. Вийшло криво, але трималось до кінця уроку.
Які оповідання підходять дітям 6-7 років
У цьому віці дитині корисні і казки, і реалістичні історії, а текст має бути простішим, ніж здається дорослому.
- короткі речення, без складних зворотів;
- обсяг близько 100 слів - кілька хвилин самостійного читання;
- одна подія, без паралельних сюжетних ліній;
- герой того ж віку, у знайомих обставинах: школа, двір, дім;
- багато прямої мови: діалог читається легше за опис;
- фінал зрозумілий, без розжованого повчання.
Багато прямої мови - окремо важливий пункт. Першокласнику зазвичай легше читати репліки, ніж довгі описові абзаци, а короткі діалоги зручно читати в ролях.
Як читати з першокласником
Головна помилка в цьому віці - змушувати читати вголос усе самому «для тренування». Дитина втомлюється на другому абзаці і перестає стежити за змістом, а разом із тим втрачає інтерес до читання взагалі.
Що працює краще:
- читайте по черзі: абзац дитина, абзац ви;
- не виправляйте кожну помилку, зупиняйтесь тільки коли втрачено зміст;
- дозволяйте водити пальцем по рядку, це нормальний етап;
- після історії питайте «а ти б що зробив», а не «про що це оповідання»;
- якщо дитина втомилась - дочитайте самі, це не поразка.
Оповідання чи казка: що обрати у 6-7 років
У першому класі працюють і казки, і реалістичні історії, але по-різному.
- Казка дає дистанцію. Там дракон, ліс і чарівна паличка, і дитині не треба думати про себе.
- Оповідання дає впізнавання. Там та сама школа й та сама лавка в коридорі, тому дитина одразу бачить у героєві себе.
- Просте правило. Якщо щось сталося сьогодні і дитина ще засмучена, беріть казку. Якщо вже відпустило, оповідання допоможе назвати те, що вона тоді відчувала.
Якщо хочете спершу казкові історії для цього віку, вони зібрані окремо: казки для дітей 6-7 років.
Часті запитання
Дитина не хоче читати сама, тільки слухати
У шість-сім років це абсолютно нормально. Читання вголос ще потребує зусиль, а слухати легко і приємно. Чергуйте: абзац ви, абзац вона.
Скільки оповідань читати за раз?
Почніть з одного; якщо дитина хоче - прочитайте ще. Історія потребує часу, щоб залишити враження, тому краще обговорити одну, ніж проковтнути три.
Чи виправляти помилки під час читання?
Дайте дитині можливість виправитися самій. Якщо не виходить - допоможіть прочитати слово й перечитати речення. Постійні виправлення збивають темп і роблять читання неприємним заняттям.
Чим оповідання відрізняється від казки?
Оповідання - коротка розповідь про одну подію; воно може бути й реалістичним, і фантастичним. У цій добірці - реалістичні історії зі звичайного життя. Казка ж будується на вигадці й чарівництві, хоча є й побутові казки. Для шестирічної дитини корисні обидва жанри.
Коли переходити до довших текстів?
Коли дитина сама питає «а що було далі» і просить дочитати. У когось це в шість, у когось у вісім - переходьте за інтересом і готовністю дитини.
Коротко
Для 6-7 років потрібні короткі історії на кілька хвилин, з простими реченнями і великою кількістю діалогів. Читайте по черзі й не виправляйте кожну помилку: інтерес до читання зараз важливіший за техніку.
Для трохи старших є оповідання для дітей 8-9 років і для 9-10 років. Якщо дитина ще любить казкові сюжети - казки для дітей 6-7 років і повний перелік у матеріалі казки за віком.
Між читанням добре заходять загадки для дітей 6-7 років.
Інші добірки за віком і темами - у розділі оповідання для дітей за віком.
