Оповідання для дітей 7-8 років: читати онлайн українською

Сім-вісім років - це вік, коли дитина вже читає сама достатньо впевнено, щоб дочитати історію до кінця, але ще недостатньо швидко, щоб узятися за книжку на двісті сторінок.

Коротке оповідання тут зручний формат: за один раз - одна завершена історія. У цій добірці - реалістичні історії про школу і двір; сюжети добирайте за інтересами дитини, казки в цьому віці теж читаються добре.

Нижче пʼять оповідань, які можна читати просто тут - по 150-200 слів кожне: близько 2 хвилин, якщо читає дорослий, і зазвичай 5-7 хвилин, якщо читає сама дитина.

• «Домашка за десять хвилин» - уважність до завдання;
• «Дівчинка, яка не вміла програвати» - як програвати і лишатися в грі;
• «Найтихіший у класі» - тихі діти теж помітні;
• «Позичений олівець» - зізнатися легше, ніж боятися;
• «Собака, яку не взяли» - допомога, яка не виглядає як порятунок.

Оповідання «Домашка за десять хвилин»

Ярик умів робити уроки швидко. Не добре, а швидко.

Він писав, не дивлячись, пропускав те, що здавалось зайвим, і за десять хвилин був вільний.

Мама питала: «Уже?» Ярик казав: «Уже».

Так тривало до жовтня. У жовтні вчителька роздала контрольні.

У Ярика половина задач була з помилками. Не тому, що він не розумів. А тому, що на кожній задачі він робив те саме, що й удома: пропускав те, що здавалось зайвим.

Увечері він сидів над зошитом і злився.

- Я ж усе знаю!

- Знаєш, - погодилась мама. - Тільки задача не питає, знаєш ти чи ні. Вона питає, чи ти її дочитав.

Ярик хотів заперечити, але не знайшов чим.

Наступного разу він робив домашку двадцять хвилин. Було нудно. Дуже нудно.

Але наступну контрольну він розвʼязав усю правильно. І ось тоді виявилось, що двадцять хвилин - це насправді недовго.

Оповідання «Дівчинка, яка не вміла програвати»

Аліна виграла всі ігри в класі. Шашки, настільні ігри, наздоганялки - усе.

А коли не вигравала, казала, що правила були нечесні, і йшла.

Спочатку з нею сперечались. Потім перестали кликати.

Одного дня Аліна прийшла на подвірʼя, а там уже грали без неї. Вона постояла збоку і пішла додому.

Вдома вона сказала бабусі:

- Вони мене не покликали.

- А чому, як думаєш?

- Бо заздрять. Я завжди виграю.

Бабуся помовчала, а потім запропонувала:

- Зіграймо в шашки.

Вони зіграли. Бабуся виграла.

Аліна вже відкрила рот, щоб сказати про нечесні правила, і раптом зупинилась.

- Бабусю, а тобі не прикро, коли ти програєш?

- Прикро. Хвилини дві. Потім я хочу зіграти ще раз, щоб перевірити, чи навчилась.

Наступного дня Аліна прийшла на подвірʼя і сказала: «Можна з вами?»

Того дня вона програла тричі. І залишилась до вечора.

Оповідання «Найтихіший у класі»

Микита за перші два місяці в школі не сказав жодного слова вголос.

Він відповідав на уроках пошепки, а на перервах стояв біля вікна.

Учителька хвилювалась. Хлопці з класу вирішили, що він дивний.

А потім у школі був конкурс малюнків.

Микита здав аркуш останнім і одразу вийшов.

Коли роботи розвісили, біля його малюнка зібрався весь клас. Там було намальоване їхнє подвірʼя - точно, до кожної лавки, до кожного дерева. І всі вони, всі двадцять шість, кожен упізнаваний.

- Ти нас усіх намалював? - спитав Данило.

Микита кивнув.

- А коли ти встиг нас роздивитись?

- На перервах, - сказав Микита. Вголос.

Він і далі говорив мало. Але тепер це нікого не дивувало: усі знали, чим він насправді зайнятий, поки мовчить.

Оповідання «Позичений олівець»

Оля забула вдома олівці. Сусідка за партою, Ніка, дала їй свої.

Оля малювала весь урок і випадково зламала червоний.

Вона могла нічого не казати. Олівець був старий, коротенький, Ніка б і не помітила.

Оля поклала його назад у пенал зламаним боком униз.

І весь наступний урок думала про цей олівець.

На перерві вона сказала:

- Ніко. Я зламала твій червоний.

- А, - сказала Ніка. - Ну добре.

І все. Ніякої сварки. Ніяких сліз.

Оля стояла і не могла зрозуміти, чому вона тоді так довго боялась.

Увечері вона розповіла це мамі. Мама сказала:

- Найважче - наважитися сказати. А коли скажеш, воно раптом виявляється маленьким.

Оповідання «Собака, яку не взяли»

Біля школи два тижні жила собака.

Діти носили їй їжу. Хтось приніс миску, хтось стару куртку, щоб було на чому спати.

Усі хотіли її забрати. І ніхто не міг: у одного алергія, у другого вже є кіт, у третього просто не дозволяють.

Собака чекала.

Через два тижні прийшла жінка з притулку. Сказала, що заберуть, полікують і знайдуть дім.

Діти стояли і дивились, як собаку саджають у машину. Ніхто не радів.

- Ми ж її не врятували, - сказала Соломія. - Її забрали чужі люди.

Учителька відповіла:

- Ви годували її два тижні. Якби не ви, її б не було кому забирати.

Соломія довго думала над цим.

Через місяць із притулку прислали фото: та сама собака, тільки чиста і в новому нашийнику, лежить на килимі в чиємусь домі.

Фото повісили в класі. Воно й досі там висить.

Які оповідання підходять дітям 7-8 років

У другому класі дитина читає вже впевненіше, але швидко втомлюється, тому текст має бути коротким і рухливим.

• обсяг такий, щоб дитина дочитала з інтересом: кілька хвилин самостійного читання;
• герой того ж віку, у школі або у дворі;
• одна проблема на всю історію, без паралельних ліній;
• багато прямої мови: діалог читається легше за опис;
• конфлікт зрозумілий, але вже без єдиної правильної відповіді;
• без моралі в останньому абзаці.

У сім-вісім років уже добре читається історія, де герой помиляється й виправляє помилку сам: дитина в цьому віці дедалі частіше стикається з наслідками власних дій, і читати про це їй цікаво.

Як читати з другокласником

• чергуйте: абзац дитина, абзац ви - так вона тренується, але не втомлюється до втрати сюжету;
• дайте час на самовиправлення, а складне слово мʼяко допоможіть прочитати;
• не квапте: швидкість зараз менш важлива за те, щоб дитина дочитала історію;
• після питайте «а ти б що зробив», а не «про що це оповідання»;
• якщо дитина втомилась - дочитайте самі, це не поразка.

Часті запитання

Скільки оповідань читати за раз?

Стільки, скільки дитина хоче й може без перевтоми. Після короткої історії корисно зупинитись і поговорити, але можна й прочитати ще одну.

Дитина читає повільно, це нормально?

У сім-вісім років темп у всіх різний. Швидкість зростає з практикою, головне зараз - не відбити бажання. Якщо труднощі стійкі - дитина плутає літери, не розуміє прочитаного, - обговоріть це з учителем.

Чи виправляти кожну помилку?

Не кожну і не одразу: дайте дитині шанс виправитись самій, а складне слово допоможіть прочитати мʼяко. Постійні зупинки збивають темп і роблять читання неприємним.

Чим оповідання відрізняється від казки?

Оповідання - невеликий прозовий твір, зазвичай про одну подію; воно може бути й реалістичним, і фантастичним. Казки бувають чарівними, про тварин і побутовими. У цьому віці корисні обидва жанри; у нашій добірці - реалістичні оповідання.

Коли переходити до довших книжок?

Коли дитина дочитує оповідання і сама питає «а що далі». Довші книжки можна читати частинами - по розділу за раз, - коли дитині цікаво.

Коротко

Для 7-8 років беріть короткі історії з героєм того ж віку і великою кількістю діалогів. Читайте по черзі, давайте час на самовиправлення і не зупиняйте на кожній помилці.

За віком є окремі добірки: 6-7 років, 8-9 років, 9-10 років, 10-12 років. Повний перелік - у матеріалі оповідання за віком.

Якщо дитина ще любить казкові сюжети - казки для дітей 7-8 років. Між читанням добре заходять загадки для 7-8 років.