Казки для дітей 7-8 років: читати онлайн українською

Семи-восьмирічна дитина - вже школяр. Вона читає сама, має власну думку і не приймає казок, де все надто просто і передбачувано. Їй потрібні герої з характером, несподівані повороти і питання, над якими варто подумати після останньої сторінки. Нижче шість коротких текстів редакції mamusi.org.ua: три казки і три реалістичні оповідання про школу й дружбу. Кожен читається за 2-3 хвилини.

Казка «Крамниця бажань»

На вузькій вуличці старого міста стояла незвичайна крамниця. На вивісці було написано: «Бажання. Свіжі щодня».

Хлопчик Максим зайшов туди першим у черзі.

- Хочу, щоб у мене була найкраща оцінка в класі, - сказав він.

Старий крамар у круглих окулярах подивився на нього поверх скелець.

- Це можливо. Але в цій крамниці правило несправедливе: за твою найкращу оцінку хтось у класі заплатить найгіршою. Тут нічого не дають просто так.

Максим замовк.

- Тоді хочу, щоб у мене було багато друзів.

- Теж можливо, - кивнув крамар. - Але тоді вам доведеться цікавитися ними більше, ніж собою. Це важко.

Максим подумав ще.

- Тоді хочу, щоб мені ніколи не було нудно.

- О, це найскладніше бажання, - сказав крамар. - Для цього треба навчитися знаходити цікаве в звичайних речах. Це займе все життя.

Максим стояв і не знав, що замовити.

- Знаєте що, - сказав нарешті крамар, - я дам вам дещо безкоштовно.

Він поклав на прилавок маленький зошит.

- Це?

- Щоденник. Записуйте в нього, що вас дивує. Щодня - хоча б одну річ. Через рік поверніться.

Максим узяв зошит і пішов. Він не знав, що через рік поверне його назад - заповненим до останньої сторінки. І що це й був найкращий подарунок, який він міг отримати.

Оповідання «Дівчинка, яка мовчала»

У школі вчилася дівчинка на імʼя Соня. Вона завжди знала відповідь - але ніколи не піднімала руку.

- Чому мовчиш? - питала вчителька.

- А раптом помилюся, - відповідала Соня.

Одного дня клас проводив конкурс. Треба було вгадати, скільки цукерок у великій скляній банці. Кожен учень записував своє число на папірці.

Соня довго дивилась на банку. Порахувала в голові ряди. Прикинула шари. Записала число.

Коли вчителька оголосила результат - Соня вгадала точно.

- Як ти це зробила? - здивувалися однокласники.

- Я думала, - сказала Соня.

- То чому ніколи не відповідаєш на уроці?

Соня помовчала. А потім сказала:

- Бо там треба відповідати швидко. А я думаю повільно.

- Але правильно, - сказав хлопчик поруч.

Соня подивилась на нього. Вперше за весь рік вона посміхнулась у класі.

Наступного дня вона підняла руку. Першу відповідь сказала неправильно - і ніхто не засміявся. Вчителька лише сказала: «Подумай ще». Соня подумала - і відповіла правильно.

Відтоді вона піднімала руку, навіть коли не була впевнена. Бо зрозуміла: помилитися вголос не так страшно, як мовчати цілий рік.

Казка «Острів, якого не було на карті»

Мореплавець Юрко плив океаном і знайшов острів, якого не було на жодній карті.

Він висадився на берег. Острів виглядав незвичайно: дерева росли вниз гілками, річки текли вгору, а птахи сиділи на землі і ходили по небу.

- Тут все навпаки, - подумав Юрко.

Він зустрів місцевого мешканця.

- Як вас звати? - запитав Юрко.

- Олак, - відповів той. - А тебе?

- Юрко.

- Дивне імʼя, - сказав Олак. - У нас всі імена починаються з кінця.

Юрко подумав. «Юрко» навпаки - «Окрю». Він засміявся.

- А навіщо у вас все навпаки?

Олак здивувався:

- А навіщо у вас все правильно? Якщо робити тільки так, як звично - ніколи не придумаєш нічого нового.

Юрко повернувся додому і довго думав над цими словами. А потім почав час від часу робити речі навпаки. Їсти спочатку десерт, іти до школи іншим маршрутом, читати книгу з кінця.

І справді - він почав помічати те, чого раніше не бачив.

Оповідання «Три листи»

Жила дівчинка Марта. Вона посварилася з найкращою подругою Олею і довго не розмовляла з нею.

Мама сказала:

- Напиши Олі листа.

- Навіщо? Вона перша образила.

- Напиши все, що думаєш. Але не відправляй.

Марта написала злий лист. Вилила все, що накипіло. Стало трохи легше.

- А тепер напиши другий, - сказала мама.

- Який?

- Такий, ніби ти Оля. Що вона могла б написати тобі?

Марта подумала і написала від імені Олі. Виявилося, що Оля теж могла образитися - і теж мала причину.

- А тепер третій лист, - сказала мама.

- Ще один?

- Тепер від себе. Напиши, за що ти хочеш перепросити і як пропонуєш помиритися. Тільки чесно.

Марта писала довго. Коли закінчила - прочитала і здивувалася. Це був добрий лист. Теплий. Такий, який примиряє.

- Відправ цей третій, - сказала мама.

- А якщо вона не відповість?

- Тоді ти принаймні скажеш те, що думаєш насправді. А якщо скажеш першою - Оля, можливо, скаже те саме у відповідь.

Марта закрила конверт. Пішла до Олі.

Вони помирились того самого вечора.

Казка «Зимова бджола»

Бджоли не сплять узимку: вони збираються у вулику в тісний клубок, гріють одна одну і потроху їдять мед, який запасли з літа. Так зимували всі. Але одна молода бджола одного теплого лютневого дня не витримала і вилетіла надвір.

- Де квіти? - питала вона.

- Їх немає, - відповів мороз. - Ще рано.

- А коли будуть?

- Навесні.

- Але я не можу чекати! - сказала бджола. - Мені треба зараз.

Вона летіла над снігом і нічого не знаходила. Мерзла. Сідала відпочити на гілку.

На гілці сидів горобець.

- Ти чого тут? - запитав він.

- Шукаю квіти.

- Взимку квітів немає. Але є щось інше, - сказав горобець. - Подивись навколо.

Бджола подивилась. Побачила сліди лисиці на снігу. Побачила крижані бурульки, які блищали на сонці. Побачила, як пара піднімається від теплої землі під снігом.

- Це не мед, - сказала вона.

- Ні, - погодився горобець. - Але це теж красиво. Якщо шукати тільки те, що знаєш - пропустиш все інше.

Бджола полетіла назад у вулик, у тепло, до своїх. Вона дочекалась весни разом з усіма. Але вже ніколи не дивилась на зиму так само, як раніше.

Оповідання «Хлопчик, який не любив читати»

Семикласник Артем не любив читати. Він любив грати у футбол, їздити на велосипеді і дивитися відео в інтернеті.

- Прочитай хоч одну книгу, - просила мама.

- Навіщо? Там же нудно.

Якось дощового дня Артем застряг вдома без телефона - сів акумулятор. Від нудьги він взяв з полиці першу-ліпшу книгу.

Це була книга про мандрівника, який потрапив на незнайомий континент.

Артем читав годину. Потім ще годину. Телефон зарядився - він не помітив.

Коли мама прийшла додому, Артем сидів на підлозі з книгою і не відривав очей.

- Артеме, вечеряти.

- Зараз, - сказав він. - Тут герой якраз потрапив у печеру.

Мама посміхнулась і пішла на кухню. Вечеря стигла ще годину.

Артем дочитав книгу о першій ночі. Поклав на полицю і взяв наступну.

Він так і не зрозумів, коли саме полюбив читати. Мабуть, тоді, коли знайшов правильну книгу.

Що робить казку цікавою для 7-8-річних

Дитина цього віку вже чує фальш. Якщо герой поводиться нелогічно або мораль штучно додана в кінці без звʼязку із сюжетом - вона це відчує.

Найкращі казки для молодшого школяра ті, де герой не ідеальний. Де він сумнівається, помиляється, іноді поводиться не найкраще - і потім щось усвідомлює. Не тому що так «треба», а тому що ситуація привела його до цього.

Після читання не пояснюйте мораль. Краще запитайте: «А ти б вчинив так само?» або «Що, як думаєш, було б далі?». Восьмирічна дитина вже здатна самостійно знайти сенс - і це набагато цінніше, ніж почути його готовим від дорослого.

Усі казки за віком і темами зібрані в розділі казки для дітей за віком.

Поруч: казки для дітей 4-5 років, казки для дітей 5-6 років, казки для дітей 6-7 років.

Коли ці стануть простими: казки для дітей 8-9 років - девʼять історій із неоднозначним фіналом.

Казка чи оповідання: що обрати у 7-8 років

Різниця не в складності, а в тому, де відбувається історія. У казці є магія, чарівні помічники і світ, у якому діють інші правила. В оповіданні все відбувається в реальному житті: у школі, у дворі, вдома, без жодного чуда.

У 7-8 років це важливо, бо дитина вже чітко відрізняє вигадку від життя. Казка дає відпочинок і образ, оповідання дає впізнавання: «зі мною теж таке було». Тому їх добре чергувати, а не замінювати одне одним.

Якщо цього разу потрібна саме реальна історія без чарів - беріть оповідання для дітей 7-8 років.