Я знаю, дівчинка моя, від деяких спогадів хочеться скоріше звільнитися. Забути як страшний сон. Але у кожної з нас є такі рани, які довго можуть кровоточити, будити ночами. І тут не варто панікувати, шукати знеболюючі. Варто лише набратися терпіння і чекати, коли час підбере тобі ліки. Для кожного воно різне. Для когось - нова любов, для когось - дитина, а для когось... хоча б море. Одного разу ти опинишся біля моря, і воно понесе на своїх хвилях біль спогадів. У кожного з нас своє море.

© Ельчин Сафарли «Якби ти знав ... »

Ніхто з нас не застрахований від втраті від душевного болю. Абсолютно випадково комусь вдається мінімально зустрічатися з горем, а для когось приготована пригорща смертей і болю. У цьому немає чиєїсь ні провини, ні участі, просто у кожного з нас життя складається по-різному.

А ви чули як дощ барабанить по дахах а потім повітря таке свіже і паруюче, а як цвіте бузок і пахощі летять навкруги. Як добре бути дитиною, але чогось ми це усвідомлюємо занадто пізно, тоді,  коли вже наше дитинство живе з нами, але на жаль лише в пам’яті і у фотоальбомах.
Як я не любила їздити до бабці з дідом в село, то була просто каторга, але ж тепер згадую з теплотою у серці і сльозами на очах, бо на жаль ні бабці ні діда вже немає в живих, і я так хочу поїхати до їхньої хати згадати як там мені було тепло, як пекли торт Карпати, і на мій день народження з маргариток виклали дату.  Як пила свіжовидоєне молоко від корови а зараз навіть не згадаю яке воно на смак.

Я, Вагітна!!!  
Про цю дивовижну новину, що справді так в мені б’ється серденько моєї маленької дитинки, я дізналася зовсім несподівано. Просто відчуття такі були що щось має статися, і завітає до мене Ангел Чудес.
Зайшли в аптеку і купили два тести! Це таке дивовижне, сокровенне відчуття! Я, буду Мама! Я, вже не сама! Дитинка починає рости, розвиватися і набиратися сил.
Скільки, я до того думала, мріяла і чесно кажучи боялася сподіватися щоб не настрашити щастя. І от я вже з тобою, ми одне ціле, ми дихаємо разом, і я знаю що все буде у нас чудово.
Моє маленьке диво, моє сонечко, пахуча квіточка, маленька хмарка!
Мій зміст  життя!
Моя радість!
Моя надія!
Молюся кожного дня, що Бог послав нам таку Велику Радість! Дякую щиро і прошу, щоб дитинка була здорова і все з нею було добре.

Кожного року, я з трепетом чекаю дати 1 червня. Для когось це просто перший день літа, інші відзначають день захисту прав дітей. А я 1 червня, 2004-го дізналася, що ношу під серцем своїх двійняток-дівчаток.
Сказати, що була здивована, не сказати нічого. Тоді був шок, сльози, крик…. Під мою «роздачу» потрапила лікарка, що винесла мені «вирок», який побачила на УЗД. Медсестра, яка вирішила мене втішати, бачачи мої сльози. Одним словом згадала всіх, і свого чоловіка, звичайно, також. На той час я була мамою синочка, і більше, як то кажуть, «не планувала».
Тепер вже розумію, що ті сльози були від страху. Тоді, від моменту першої звістки, я страшенно злякалася.