* * *
Хода качина - перевальцем,
Рябе лице, самі дива,
Це тіло зараз - Божі п’яльця,
Де сам Всевишній вишива
На цій землі свою подобу,
Свій Дух змережує в життя,
Щоб знову в плоть людську оздобить
Космічний ритм серцебиття.
Це тіло зараз - скрипка Божа,
Де самий перший із музик
Озвучить вміло ноту кожну
В найважливіший перший крик.
А жінка мрію все колише,
Поклавши руки на живіт,
І зна: за неї красивіше
Не знав й не знатиме цей світ.
Янка Яковенко