Мій особистий список "достатньо хорошої матері" складається майже з одних "не". Що я НЕ роблю. Точніше з того, що я колись робила, а тепер перестала або хоча б роблю це набагато менше.

Наприклад, я раніше так робила (бо тоді по іншому не могла), а зараз вже можу (хвала психотерапії!):

1. Не використовувати своїх дітей для того, щоб впоратися зі своєю тривогою або соромом (з соромом виходить гірше, але прогрес величезний). Мені завжди буде за них тривожно і іноді буде соромно, але це не означає, що треба якось на них впливати, виправляти їх і контролювати. Мої почуття, мені і справлятися з ними.

2. Не квапити дітей з розвитком, довіряти їх індивідуальному темпу, що не порівнюючи з іншими дітьми або з якимось "нормативами".

Чудовий лист бабусі своїй новонародженій онучці – просто і мудро про все на світі. Здається, нічого зворушливішого і мудрішого ми ще не читали:

– Дорога моя, я могла б написати цей лист ще для твоєї мами чверть століття назад… Але мені тоді було 25, і я думала тільки про побутові питання: чим нагодувати рідних, як встигнути відвести доньку в садочок і не пропустити лекції. Твій дід працював в нічну зміну і не міг мені допомогти, коли твоя мама плакала ночами через часті хвороби. Зараз мені 50, і я накопичила трохи досвіду, яким хочу поділитися з тобою. Я не стверджую, що знаю про життя все, але, врешті-решт, я твоя бабуся і хочу, щоб ти була щаслива. Мої поради тобі не завадять!

Батькам буде цікаво дізнатись думку спеціаліста. На питання відповідає Юлія Гіппенрейтер – психолог і автор популярних книг для батьків.

– Що Ви думаєте про планшети і комп’ютери? Чи шкідливі вони і який вплив чинять на розвиток?

Ю.Б.: Ви нікуди не подінетеся від планшетів і комп’ютерів, це середовище, в якому діти ростуть. Який вплив робить наявність планшета або те, що дитина з ним робить? Напевно, треба подивитися, що дитина з ним робить, і долучитися в спільний процес.

Краще за все ви можете допомогти дитині в розвитку, якщо будете робити щось разом з нею і, далі, згідно із законом зони найближчого розвитку, спочатку ви будете брати на себе більше, а потім поступово делегувати їй те, що вона може виконувати сама. В результаті дитина почне все робити самостійно згідно із законом інтеріоризації здібностей, навичок, ідей, смаків.

“Мені завжди здавалося, що позиція «догляд за дитиною – жіноча справа» поширена в основному в Україні та сусідніх країнах, але на днях натрапила на текст Клінта Едвардса, батька трьох дітей, який написав про те, що не треба споруджувати нерукотворні пам’ятники татам, активно які беруть участь у вихованні нащадків”.

Едвардс розповів, що якось раз з раннього ранку, збираючись на роботу, сказав своїй дружині щось типу: «Ти повинна бути мені вдячна за те, що я встаю до малюка вночі, більшість батьків цього не роблять». На що дружина порадила йому більше такого не говорити. «Тому що з твоїх слів випливає, що ти вище цього. Що я повинна цілувати тебе в дyпу кожен раз, коли ти встаєш ночами. Але взагалі-то це і твоя дитина теж », – сказала вона йому.