Точка неповернення...
Січень. Мокрий сніг мете в очі і холодними голками впивається в шкіру обличчя і рук. Але вона вже нічого не відчуває. Пекучі сльози пеленою на очах закривають красу зимового ранку. Крижаний холод остудив кров і та застигла в судинах.
"У тебе ніколи не буде дітей" - безжальні слова кинджалом б'ють в зранене серце...
⠀
Несподіваний промінчик сонця визирає з-за густого туману хуртовини і освітлює сірість лікарняної палати.
- Маусю, я тебе сийно-сийно юбу. І Аню. Вона дуже пьяце. Нана казе, со вона хоце твого мойоцька - вона пригортає його до своїх грудей і ледве стримує сльози.