Зміст
Домашні обов’язки заводять зазвичай тоді, коли терпець уривається: дитині вісім, вона нічого не робить, і треба це терміново змінити. У такий момент будь-який список сприймається як покарання.
Насправді найлегше починати тоді, коли дитина ще сама проситься допомагати. Тобто у два-три роки, коли від її «допомоги» більше роботи, ніж користі.
Що дитина може за віком
| Вік | Що вже може | З чим потрібна допомога |
|---|---|---|
| 2-3 роки | віднести чашку в мийку, покласти іграшку в коробку, витерти калюжку | майже з усім, разом із дорослим |
| 3-4 роки | накрити на стіл ложки, полити квіти, скласти шкарпетки парами | нагадування щоразу |
| 4-5 років | заправити ліжко абияк, скласти одяг, погодувати тварину | нагадування і перевірка |
| 5-7 років | витерти стіл, розкласти покупки, зібрати ранець | нагадування |
| 7-9 років | помити посуд, винести сміття, попрасувати просте | рідкі нагадування |
| 10-12 років | приготувати простий сніданок, попрати, прибрати кімнату | уже самостійно |
Правий стовпчик тут головний. Здатність пам’ятати про обов’язок без нагадування з’являється значно пізніше, ніж уміння його виконати. Це не про виховання, а про дозрівання, і чекати самостійності в шість років не варто.
Головне правило
Не переробляйте на очах у дитини. Криво заправлене ліжко, розлита під час поливання вода, ложки, покладені не з того боку, – це нормальна ціна навчання.
Якщо дорослий одразу перекладає ложки правильно, дитина робить один висновок: моя робота не годиться. І наступного разу вона просто не візьметься.
Переробити можна, але пізніше і непомітно.
Як вводити обов’язки
- Починайте тоді, коли дитина сама хоче. У два-три роки бажання допомагати величезне, а користі майже немає. Саме тоді й треба дозволяти;
- Один обов’язок за раз. Новий додається тоді, коли попередній став звичкою;
- Робіть разом спершу. Не «піди винеси сміття», а «ходімо винесемо»;
- Прив’яжіть до події, а не до часу. Не «о шостій», а «після вечері»;
- Дайте вибір. «Що ти візьмеш: поливати квіти чи розкладати виделки?» працює краще за призначення;
- Зробіть список видимим. Малюнками для тих, хто не читає, і на видному місці;
- Не міняйте домовленість щотижня. Стала звичка формується місяцями, а не днями.
Платити чи ні
Тут корисно розрізняти дві категорії.
- Внесок у спільне життя – прибрати за собою, віднести чашку, скласти свої речі, винести сміття. За це не платять. Це просто частина того, що ми живемо разом;
- Додаткова робота – помити машину, розібрати комору, допомогти в родинній справі. За це платити цілком нормально.
Якщо платити за все, дитина одного дня скаже: «сьогодні не треба, я обійдусь без грошей». І формально буде права.
Чого не робити
Не використовуйте обов’язки як покарання. «Будеш мити посуд цілий тиждень» перетворює звичайну справу на кару.
Не робіть за дитину, «бо швидше». Швидше сьогодні означає довше через рік.
Не критикуйте результат при інших. Особливо при братах і сестрах.
Не давайте завдання на вибір з десяти. Дитина губиться. Два варіанти – оптимум.
Не вимагайте вдячності за те, що ви робите самі. «Я цілий день прибирала, а ти» – це вже не про обов’язки.
Якщо дитина відмовляється
- Перевірте, чи посильне завдання. Дуже часто відмова означає «я не знаю, як це робити»;
- Розбийте на кроки. Не «прибери зі столу», а «постав тарілку в мийку»;
- Зробіть перший крок разом, а далі відійдіть;
- Не сперечайтесь у момент відмови. Поверніться до розмови пізніше, спокійно;
- Перегляньте навантаження. Якщо в дитини три гуртки й уроки до вечора, справа не в лінощах;
- Подивіться на себе. У родині, де дорослі не прибирають за собою, дитячі обов’язки не приживаються ніколи.
Часті запитання
З якого віку давати домашні обов’язки?
З двох-трьох років, у найпростішому вигляді й разом із дорослим. Саме тоді бажання допомагати найбільше.
Чи платити дитині за допомогу по дому?
За прибирання власних речей і за внесок у спільне життя – ні. За додаткову роботу, яка виходить за межі звичайного, – можна.
Скільки обов’язків має бути?
Один-два постійні в дошкільному віці, три-чотири в молодшій школі. Головне не кількість, а сталість.
Дитина робить погано, переробляти?
Переробляти можна, але не на її очах і не одразу. Інакше вона зрозуміє, що її робота не має значення.
Що робити, якщо забуває?
Нагадувати. До 9-10 років це нормальна частина процесу, а не ознака безвідповідальності. Допомагає видимий список і прив’язка до події.
Коротко
Починайте з двох-трьох років, коли дитина сама проситься, і додавайте по одному обов’язку. Прив’язуйте до події, а не до часу, і ніколи не переробляйте на очах. За внесок у спільне життя не платять, за додаткову роботу – можна.
Поруч: як привчити дитину до порядку, кишенькові гроші, домашня тварина для дитини.
Про розпорядок: ритуал перед сном, домашнє завдання, як обрати гурток.
Що коли починається і скільки триває – у розділі виховання дитини за віком.
