Головна » Оповідання про осінь для дітей: 3 за віком

Оповідання про осінь для дітей: 3 за віком

0 коментарі
Дитина тримає в руках осіннє кленове листя

Осінь – найзручніша пора для читання вголос: темніє рано, гуляти менше, а сама осінь дає стільки приводів для розмови, скільки не дає жодна інша пора року.

Нижче три оповідання про осінь для читання вголос, за віком, і питання після кожного.

Що читати за віком

Вік Про що Довжина
4-6 років прості спостереження: листя, дощ, врожай 3-4 хвилини
6-8 років зміни й підготовка до зими 5 хвилин
9-12 років настрій, прощання, час 7 хвилин

Останній лист

Для 4-6 років

На клені лишився один-єдиний листок.

Усі його брати вже давно злетіли: хто в калюжу, хто на дах, хто на голову перехожому. А цей тримався.

– Чого ти чекаєш? – спитав горобець.

– Не знаю, – сказав листок. – Просто ще не хочу.

Прилетів вітер. Дмухнув раз – листок утримався. Дмухнув другий – утримався знову.

– Упертий, – сказав вітер і полетів собі далі.

Пішов сніг. Спершу трохи, потім більше. Листок став зовсім жовтий на білому, і його було видно здалеку.

Одного ранку під клен прийшла дівчинка.

– Дивись, – сказала вона мамі. – Один лишився!

І тоді листок відпустив гілку. Тихо-тихо, без вітру. Ліг просто дівчинці на долоню.

Виявляється, він чекав саме цього.

Про що спитати: як думаєш, чого чекав листок?

Хто що робить восени

Для 6-8 років

Богдан поскаржився дідусеві, що восени нецікаво. Улітку хоч купатись, а тепер що.

Дідусь не сперечався. Він сказав:

– Ходімо. Тільки мовчки.

Вони пішли в сад і сіли на лавку.

Спершу Богдан не бачив нічого. Потім помітив, що по стовбуру яблуні вгору-вниз бігає білка. У неї щось було в зубах.

– Ховає, – сказав дідусь. – На зиму.

Потім Богдан побачив, як під листям щось шурхотить. Їжак. Він тягнув на голках шматок сухого листя.

– Гніздо робить, – сказав дідусь.

Над головою пролетіла зграя. Не безладно, а рівним трикутником.

– Це вже далеко зібрались, – сказав дідусь.

А коли вони поверталися, Богдан помітив останнє. Мурашник, який улітку кишів, стояв тихий, а всі ходи були заліплені.

– Двері зачинили, – усміхнувся дідусь. – До весни.

Богдан ішов додому й думав, що восени, виявляється, найбільше роботи з усіх пір року. Просто її роблять тихо.

Про що спитати: а що восени робимо ми, щоб підготуватись до зими?

Тридцять сім

Для 9-12 років

Софійка вирішила порахувати, скільки днів лишилось до зими.

Вийшло тридцять сім.

Вона написала це число на аркуші й повісила над столом. Щовечора закреслювала й писала нове.

Тридцять шість. Тридцять п’ять. Тридцять.

Спершу було цікаво. Потім вона зрозуміла дивну річ: чекаючи зиму, вона перестала помічати осінь.

Того ж дня Софійка пішла після школи довшою дорогою, через парк.

Виявилось, що там пахне. Не квітами, як улітку, а чимось іншим – вологою землею, димом, мокрою корою. Такого запаху не буває більше ніколи, тільки в ці кілька тижнів.

Виявилось, що каштани лежать просто під ногами і що їх ніхто вже не збирає, крім першокласників.

Виявилось, що о четвертій уже сутінки, і що в чужих вікнах у цей час дуже затишно.

Удома Софійка зняла аркуш зі стіни.

Не тому, що перестала чекати зиму. А тому, що зрозуміла: якщо весь час рахувати, скільки лишилось, можна не помітити те, що є.

Про що спитати: а ти чогось зараз чекаєш так само?

Про що говорити після

  • «А ти таке бачив?» – найпростіше питання, і воно виводить розмову на власний досвід;
  • «Що б ти додав до цієї історії?» – показує, що саме зачепило;
  • «Ходімо перевіримо» – найкраще після другого оповідання. Знайти білку, мурашник, зграю в небі;
  • Не пояснюйте мораль. В оповіданні її часто немає, а якщо є, дитина її помітила;
  • Дозвольте не погодитись. «Дурний листок, треба було давно летіти» – це теж думка.

Що зробити восени разом

Ці справи добре йдуть одразу після читання, поки настрій ще той самий.

  • Зібрати гербарій із листя різних дерев і підписати, з якого воно;
  • Знайти п’ять різних кольорів листя за одну прогулянку;
  • Порахувати, скільки дерев уже голі, а скільки ще зелені;
  • Зробити годівничку й повісити її ще до морозів;
  • Записати запахи осені. Дивна вправа, зате діти запам’ятовують її на роки.

Часті запитання

З якого віку читати оповідання про осінь?

З чотирьох років, короткі й про те, що дитина бачить сама: листя, дощ, калюжі. Складніші, про настрій і час, – після дев’яти.

Скільки читати за раз?

Одне оповідання за вечір. Два поспіль зливаються, і жодне не встигає подіяти.

Дитина каже, що восени нудно

Це майже дослівно друге оповідання. Прочитайте його, а потім вийдіть у двір і спробуйте помітити те саме: білку, мурашник, зграю. Осінь стає цікавою рівно тоді, коли її починають розглядати.

Чи можна читати такі оповідання в садочку?

Так, перше й друге добре йдуть для групи. Третє краще для школярів і радше для читання вдома.

Що робити, якщо дитина не хоче обговорювати?

Не наполягайте. Іноді дитина повертається до історії через кілька днів, і це набагато цінніше за розмову на вимогу.

Коротко

Читайте по одному оповіданню за вечір і не пояснюйте мораль. А найкраще, що можна зробити після другого тексту, – вийти надвір і перевірити: білка, мурашник із заліпленими ходами, зграя в небі. Осінь стає цікавою тоді, коли її починають розглядати.

Поруч: вірші про осінь, загадки про природу, досліди на вулиці.

Інші оповідання: про тварин, про школу. Повний перелік – у матеріалі оповідання за віком.

Наступна пора року – оповідання про зиму.

Матеріал сюди ж згодиться для школи: як написати твір.

Вам також може сподобатися