Казки для дітей 6-7 років: читати українською онлайн

294

Шість-сім років - особливий вік для казок. Дитина вже розуміє складніші сюжети, цікавиться тим, чому герой вчинив саме так, і починає ставити запитання, на які не завжди є проста відповідь. Саме тоді казка перестає бути просто розвагою і стає першим уроком про життя. Зібрали пʼять коротких повчальних історій, які підходять саме для цього віку: чотири написала редакція Мамусі, а «Хлопчик і вовк» - адаптація байки Езопа зі зміненим, мʼякшим фіналом. Усе можна вільно читати вголос у класі.

Що змінюється в 6-7 років

Дитина перед школою - це вже не малюк, якому достатньо простого «жили-були». Вона хоче знати: а чому так сталося? А що було б, якби герой вчинив інакше? А це справедливо?

Казки для цього віку можуть мати складніших персонажів - не просто «добрий» і «злий», а таких, що помиляються і виправляються. Сюжет може мати несподіваний поворот. Мораль не обовʼязково проговорювати вголос - шестирічка вже може дійти до неї сама.

Казка «Хлопчик, який не вмів програвати»

Жив у місті хлопчик на імʼя Данило. Він добре малював, швидко бігав і вмів будувати найвищі вежі з кубиків. Але була в нього одна велика проблема.

Данило не вмів програвати.

Коли він програвав у шахи - перекидав дошку. Коли програвав у футбол - казав, що правила нечесні. Коли в малюванні чиясь робота виходила кращою - казав, що суддя нічого не розуміє.

З часом друзі перестали запрошувати його грати. Навіщо, якщо після кожної гри - скандал?

Одного дня Данило прийшов на дитячий майданчик. Там грали діти, але побачивши його, розійшлися.

Данило сів на гойдалку один і вперше подумав: чому так?

Підійшла стара жінка з сусіднього двору.

- Чому сумуєш? - запитала вона.

- Зі мною ніхто не хоче грати.

- А ти знаєш, чому?

- Мабуть, заздрять, бо я кращий.

Жінка посміхнулася.

- Я бачила тебе багато разів. Ти справді вмієш багато. Але скажи: коли ти перемагаєш - тобі приємно?

- Дуже!

- А коли програєш - що відчуваєш?

- Ненавиджу це відчуття.

- Засмучуватися через програш можна, - сказала жінка. - Усі засмучуються. Але перекидати дошку й ображати інших - ні. Гра - це коли радість ділять двоє: і переможець, і той, хто програв. Бо програш - це теж досвід. Це спосіб стати кращим.

Данило мовчав довго. Потім встав і пішов до дітей, які вже починали нову гру.

- Можна з вами? - запитав він.

- Я спробую грати чесно.

Вони погодились. Данило програв. Але цього разу не перекинув нічого - тільки стиснув зуби і сказав:

- Добра гра. Наступного разу я вас переможу.

Усі засміялися. І це був найкращий сміх, який Данило чув за довгий час.

Казка «Дівчинка і старий маяк»

На березі моря стояв старий маяк. Він уже давно не світив - у лампі скінчилась олія, а ніхто не дбав, щоб її долити.

Рибалки оминали цю ділянку берега: без маяка небезпечно.

Дівчинка Оленка жила в маленькому будинку неподалік. Щодня вона дивилася на маяк і думала: чому ніхто не допоможе?

Одного вечора вона впросила діда піти з нею до маяка. Сходи скрипіли, павутиння лоскотало обличчя, але Оленка йшла попереду.

Нагорі вони побачили стару лампу. Скло було цілим, але всередині - порожньо. Олія скінчилася давним-давно.

Наступного дня Оленка пішла до сусідів.

- Дайте олії для маяка, - попросила вона.

- Навіщо? - здивувалися сусіди.

- Ми і так обходимося.

Оленка пішла до наступних сусідів. Потім ще до наступних. Всі відмовляли.

Тоді вона взяла свою скарбничку - там було кілька монет, відкладених на новий пенал. Купила трохи олії й принесла дідові. Увечері вони разом піднялися на маяк: дід залив олію в лампу і засвітив її, а Оленка тримала ліхтарик.

Тієї ночі маяк засвітив.

Рибалки в морі побачили світло і знайшли дорогу до берега. Вранці вони прийшли до маяка - дізнатися, хто його запалив.

Знайшли Оленку з дідом. Привезли нову лампу й запас олії і допомогли полагодити все, що зламалось.

- Чому ти це зробила? - запитав старий рибалка.

- Тобі ж ніхто не сказав.

- Бо якщо не я, то хто? - відповіла Оленка.

Старий рибалка не знав, що відповісти. Але дивився на дівчинку так, ніби побачив щось дуже важливе.

Казка «Дві гори»

Давним-давно стояли поруч дві гори. Велика і маленька.

Велика гора дивилася на всі боки і пишалася:

- Я найвища! Мене видно звідусіль. Усі мандрівники дивляться на мене.

Маленька гора мовчала. Вона була невисокою і не намагалася з цим сперечатися.

Влітку мандрівники піднімалися на велику гору - і спускалися стомлені, бо підйом був крутий і важкий.

До маленької гори теж приходили мандрівники. Вони відпочивали в її затишних долинках, пили воду з її джерел, збирали ягоди на її схилах.

- Чому вони проводять час у тебе? - дивувалась велика гора.

- Адже ти така маленька і непомітна.

- Бо я не примушую їх підніматися, - відповіла маленька гора.

- Я просто даю їм те, що їм потрібно.

Великій горі не сподобалась ця відповідь. Але вночі, коли мандрівники спали під боком у маленької гори, вона довго думала над цими словами.

Казка «Хлопчик і вовк» (за мотивами байки Езопа)

Жив у лісовому селі хлопчик на імʼя Остап. Він пас овець на лузі. Було нудно, і він вирішив пожартувати.

- Вовк! Вовк! - закричав він.

Люди вибігли з сокирами і граблями. Але вовка не було.

Остап засміявся. Людям не сподобалось, але вони пішли назад.

Наступного дня він знову:

- Вовк! Вовк!

Знову прибігли. Знову нікого. Остап знову засміявся, але цього разу сміявся один.

На третій день прийшов справжній вовк.

- Вовк! - закричав Остап.

- Справжній вовк!

Але цього разу ніхто не прийшов.

Вовк злякався гучного крику і пішов сам. Жодна вівця не постраждала. Але Остап довго стояв один на лузі і думав про щось важливе.

Увечері він прийшов до старости.

- Я хочу вибачитися перед усіма, - сказав він.

- Я брехав, і тепер ніхто мені не вірить. Навіть коли я говорив правду.

Остап більше ніколи не кричав «вовк» без причини. І люди поступово знову почали йому довіряти. Але довіру, яку загубив - повертати набагато важче, ніж зберегти.

Казка «Сіре кошеня»

У дворі жило сіре кошеня. Інші коти у дворі були яскраві: руді, чорні, триколірні. А воно - звичайне сіре.

- Ти таке нецікаве, - казали інші коти.

- Сіре, як асфальт.

Кошеня сумувало. Воно дивилося на своє відображення в калюжі й думало: чому я не руде? Чому не чорне?

Одного разу в двір прийшла маленька дівчинка. Вона подивилась на всіх котів - і вибрала сіре кошеня.

- Ось ти де! - сказала вона і взяла його на руки.

- Я тебе шукала.

- Мене? - здивувалось кошеня.

- Але я ж звичайне.

- Ти схоже на хмарку, - сказала дівчинка.

- А хмарки - мої улюблені.

Кошеня вперше в житті відчуло себе особливим. Не тому що стало іншого кольору. А тому що знайшовся той, для кого воно - саме те, що треба.

Дві короткі казки на дві хвилини

Коли часу мало, а ритуал потрібен: ці дві історії читаються за пару хвилин і теж мають про що поговорити.

Казка «Ліхтар, який боявся вітру»

На краю села стояв старий ліхтар. Світив він тьмяно, зате щовечора - і всі до нього звикли.

Одного разу знявся вітер. Ліхтар злякався, що його задмухають, і сховав вогник усередину скла, щоб не згас.

Стало темно. Пес, який щовечора біг цією стежкою, зупинився і не знав, куди йти. Дівчинка з відром води повернула назад. А вітер погув і стих - так само раптово, як почався.

Ліхтар випустив вогник і побачив, що стежка порожня.

Відтоді він світив і у вітер. Світив слабше, тремтів, іноді майже гаснув - але його було видно. І цього виявилось досить.

Про що поговорити: коли ти ховаєшся, щоб тебе не зачепило, - кому від цього гірше? Чи можна робити своє, навіть коли страшно?

Казка «Дві однакові сніжинки»

Дві сніжинки падали поруч і сперечалися, яка з них гарніша.

- У мене шість променів, - казала перша.

- І в мене шість, - відповідала друга. - Але мої тонші.

Вони сперечалися так довго, що не помітили, як опинилися на землі - серед мільйона інших сніжинок. Тепер вони лежали поряд, і жодної різниці між ними не було видно.

- Виходить, ми однакові? - засмутилася перша.

- Ні, - сказала друга. - Просто згори цього не видно. Різницю бачить лише той, хто підійде близько.

Уранці хлопчик набрав сніг у долоню й довго розглядав його проти сонця. І побачив: жодна сніжинка не схожа на іншу.

Про що поговорити: чому люди здалеку здаються однаковими? Що треба зробити, щоб побачити, чим інша людина відрізняється?

Казка чи оповідання: що обрати у 6-7 років

Різниця не в складності, а в тому, де відбувається історія. У казці є магія, чарівні помічники і світ, у якому діють інші правила. В оповіданні все відбувається в реальному житті: у школі, у дворі, вдома, без жодного чуда.

У 6-7 років це важливо, бо дитина вже чітко відрізняє вигадку від життя. Казка дає відпочинок і образ, оповідання дає впізнавання: «зі мною теж таке було». Тому їх добре чергувати, а не замінювати одне одним.

Якщо цього разу потрібна саме реальна історія без чарів - беріть оповідання для дітей 6-7 років.

Часті запитання

Скільки читати за раз у 6-7 років?

Одну казку, іноді дві короткі: 10-15 хвилин уголос. Першокласник увечері втомлений, тож краще зупинитись, поки історія ще цікава, ніж дочитати «до кінця» через силу.

Дитина вчиться читати - хай читає сама?

Найкраще по черзі: абзац дитина, абзац ви. Технічне читання забирає всю увагу, і сюжет проходить повз; коли частину тексту читає дорослий, історія лишається цілою.

Чи треба пояснювати мораль?

Ні. Замість «бачиш, треба бути чесним» питайте «як би ти вчинив на його місці». Проговорена мораль перетворює казку на нотацію, і наступного разу дитина слухає вже без інтересу.

Що робити, якщо дитина просить ту саму казку?

Читати. Повторення дає передбачуваність, а при повторному читанні дитина помічає деталі, які пропустила. Нову історію пропонуйте поруч зі старою, а не замість неї.

Як говорити про казку після читання

Шестирічна дитина вже готова до справжньої розмови - не про те, що «правильно», а про те, що вона думає сама.

Після казки спробуйте не підказувати мораль одразу. Замість цього запитайте: «А ти б так зробив?» або «Чому герой вчинив саме так, як думаєш?». Дайте дитині час - іноді відповідь зʼявляється не одразу, а через кілька хвилин тиші.

Якщо дитина каже щось несподіване - спершу вислухайте й уточніть, що вона має на увазі: у дитячій логіці часто є своя правда. Фактичні помилки чи небезпечні висновки спокійно обговоріть - без оцінок. Саме такі розмови після казки залишаються в памʼяті набагато довше, ніж сам сюжет.

Усі казки за віком і темами зібрані в розділі казки для дітей за віком.

Поруч: казки для дітей 4-5 років, казки для дітей 5-6 років, казки для дітей 7-8 років.

Наступний крок за віком: казки для дітей 8-9 років.