ГВИНТИК
20 квітня 2019 року 15.00Мені поклали на груди мого новонародженого синочка. Він крихтав, і щипав мене своїми довгими пальчиками. Волосячко темне, очки чорні. Ну, думаю, хоч одна моя кровиночка буде на мене схожа.
-Мамочко, давайте одягнемо вашого синочка.- сказала медсестра і понесла 3500грам і 52 сантиметри мого щастя одягатися.
Я ж дивилася, як сонячне проміння освітлює родзал. Відчувала, як у душі бринить щастя, як калатає моє серце в якому оселилася ще одна материнська любов. Дякувала свому Ангелу-хранителю і посміхалася до Бога, адже все, що напланувала- розвіялось в мить. На все ЙОГО воля.
Ми хотіли ще одного малюка, і от у серпні я взнала, що в очікуванніі нового члена сім’ї. І вирішила, що цього разу, я буду до всього готова. Адже це моя треря вагітність. У мене доня Юля, якій на той момент 15-ть, та 4-річний син Данило. І я себе в тому стані добре знаю.
Не все можна і потрібно планувати - Бог вміє краще
30 вересня 2005 р21 річна студентка п'ятого курсу медичного університету лікувального факультету....
Бігає з животиком на 39 тижні вагітності та намагається скласти якумога більше заліків,бо потім часу на це не буде....
П'ятниця 15 година я вже маю їхати до дому за 120 км від Львова ...
Згадала ....
Лікарка рекомедувала за тиждень до планованої дати пологів показатися на огляд.... блін треба забігти до неї....а може ні.....
може на наступний тиждень ???
Та ні все-таки забіжу....
Захожу в кабінет ....
- Вас щось турбує ??
- Я відповідаю та ніби ні.....ааа хіба ,що спина ниє.... А так все добре! Давайте по швидше, бо в мене маршрутка я їду додому.....
- Лікарка після огляду......ви сьогодні будете народжувати.....
- Я як ??? Я додому....
Мій найкращий син в світі
Відкусивши шматок хліба з салом, відчула хруст не хліба...Провела язиком по зубах, зрозуміла, що один з них, а саме передній, зламався... Здоровий і цілий зуб!
Зламався!
Як? Чому?
Першим питанням стоматолога було: а ти часом не вагітна?
Купила тест...
Наступного дня зранку, зробила тест...
Дві смужки...
Що робити?
Як чоловіку сказати?
Боже, як далі жити?
Кімната в гуртожитку, де ми ледь вдвох поміщаємось!!!
Куди сюди ще дитину?
Боже, в нас кіт був...
Це була ого-ого, яка відповідальність!
ІСТОРІЯ ОДНОГО МАТЕРИНСТВА
Єва збирала речі, швидко. Все необхідне для неї і двох дітей вмістилися в одну велику валізу та рюкзак. Похвалила себе. Чого-чого, а організованості та швидкого прийняття рішень, вона точно навчилася. Вони їдуть на море. Сьогодні. Самі. Вона і двійко дітей, 6 і 3 років. З невеликою сумою грошей, позичених у батьків. Їдуть, бо інакше вона не зможе. Не зможе віддати дітей в садок і знайти роботу. Пережити зміну виховательки. Зміну роботи. Єві було так страшно, що в неї пропав голос. А сьогодні в дорогу. Добре, що подруга-лікар виручила. Одна інгаляція адреналіном і все пройшло. Вони під’їжджали до курортного містечка. Здалеку був відчутний запах моря.
Диво життя!
Осінній ранок огорнутий молочно-сивим туманом поволі виринає з-під сонних повік ніжно облямованих радістю народження нового дня, дня мого народження.... Сонце поволі виринає зі сну і залишає на щоках цнотливі цілунки, даруючи свої доторки тепла і ніжности віщуючи диво... Я тримаю в руках маленький лакмусовий папірець на якому з'являються ледь помітні дві тоненькі смужечки... На очі набігають сльози і найсолодшим труноком наповнюють серце. В свій день народження я народжуюсь вдруге... Дарунок небес - стану мамою.... Навдивовижу незбагненні відчуття... Тримаєш серце руками бо воно несамовито стукотить і ніби щойно зроджений метелик виривається на світ зі свого кокону в бажанні осягнути безмір життя. Внутрішній погляд торкається лона в в якому проростає паросток любові, вірності, єдності душ і спільного піднебесся. Робиться тривожно і солодко, всередині квітнуть лілії і невидимі доторки благодати дітонародження пронизують єство.