Булінг у школі: що робити батькам покроково

Найважче в цій темі – відрізнити булінг від звичайного конфлікту. Бо якщо реагувати на кожну сварку як на цькування, дитина не навчиться розв’язувати суперечки. А якщо не помітити справжнього булінгу, вона лишиться з ним сама.

Нижче чим одне відрізняється від іншого, що робити покроково і що каже український закон.

Конфлікт чи булінг

Ключові ознаки булінгу – систематичність і нерівність сил. Одна сварка через м’яч не булінг. Те саме щодня протягом місяця – булінг, навіть якщо кожен окремий епізод виглядає дрібницею.

Як помітити, якщо дитина мовчить

Мовчать більшість, і причини різні: сором, страх, що стане гірше, або впевненість, що дорослі не допоможуть.

• зникло бажання йти до школи, з’явились «болить живіт» саме зранку;
• зіпсовані або зниклі речі, і пояснення щоразу невиразне;
• синці, про які дитина не хоче говорити;
• перестала розповідати про однокласників або про перерви;
• змінився сон, апетит, настрій без видимої причини;
• просить гроші частіше, ніж зазвичай;
• уникає телефона або, навпаки, тривожно перевіряє його щохвилини.

Жодна з цих ознак окремо нічого не доводить. Але дві-три разом – привід спокійно спитати.

Як спитати

Прямий допит «тебе хтось ображає?» майже завжди дає «ні». Працює інше.

• Питайте про клас, а не про дитину. «А у вас у класі когось дражнять?» – на це відповідають значно охочіше;
• Питайте конкретно. Не «як справи в школі», а «з ким ти сьогодні сидів на перерві»;
• Розкажіть свою історію. Про те, як вас колись дражнили. Це відкриває розмову краще за будь-яке питання;
• Не реагуйте бурхливо. Якщо на першу відверту фразу дитина отримає паніку, другої не буде;
• Не звинувачуйте. «А що ти зробив, що до тебе чіпляються» – фраза, після якої дитина замовкає назавжди.

Що робити покроково

1. Скажіть головне вголос: «Ти не винен. Це не твоя провина, і ми це вирішимо». Це перше, що дитина має почути;
2. Запишіть факти. Дата, що сталося, хто був поруч. Не емоції, а фактаж: він знадобиться на розмові в школі;
3. Збережіть докази, якщо цькування в мережі: скріншоти, повідомлення, дата й час;
4. Ідіть до класного керівника зі спокійною розмовою і своїм записом фактів;
5. Якщо не допомогло – письмова заява на ім’я директора. Саме письмова: усне звернення нікуди не фіксується;
6. Керівник закладу зобов’язаний відреагувати і скликати комісію з розгляду випадку. Це його прямий обов’язок за законом;
7. Якщо школа бездіє – звернення до управління освіти, а в разі фізичного насильства – до поліції.

Що каже закон

18 грудня 2018 року Верховна Рада ухвалила закон про протидію булінгу, який доповнив Кодекс про адміністративні правопорушення статтею 173-4.

• Булінг визначено як систематичні дії – психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне насильство, зокрема й у мережі, – щодо неповнолітнього або з його боку;
• Відповідальність: штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на 20-40 годин;
• Відповідають не лише кривдники. Якщо булінг вчинила дитина до 16 років, відповідальність несуть батьки або особи, що їх замінюють;
• Керівник закладу освіти зобов’язаний реагувати на звернення про булінг. Приховування випадку теж має наслідки.

Знати це корисно не для того, щоб одразу писати заяви, а щоб розмова в школі велася з позиції «є процедура», а не «будь ласка, зверніть увагу».

Чого робити не варто

Не радьте «дати здачі». Порада проста і в більшості випадків неробоча: якщо сили нерівні, дитина програє ще й фізично, а винною зроблять її.

Не йдіть розбиратись до кривдника особисто. Розмова дорослого з чужою дитиною без її батьків – це порушення, і воно перетворить вас із потерпілої сторони на винну.

Не кажіть «не звертай уваги». Це працює з випадковою шпилькою і зовсім не працює з систематичним цькуванням.

Не переводьте дитину поспіхом. Іноді це справді єдиний вихід, але спершу варто пройти всі кроки: інакше дитина винесе досвід, що від проблем тікають.

Не залишайте дитину саму розбиратись, «щоб училась постояти за себе». У ситуації нерівних сил це не урок самостійності.

Як підтримати дитину

• Поверніть відчуття контролю. Разом складіть план: що робиш, до кого йдеш, кому кажеш;
• Відпрацюйте фрази вголос: «Мені це не подобається, перестань», «Я піду», «Я скажу вчителю». Спокійно і без емоцій – саме така реакція найменш цікава кривдникам;
• Знайдіть середовище поза класом: гурток, секція, двір. Одна компанія, де все добре, дуже змінює самовідчуття;
• Не робіть булінг єдиною темою вдома. Дитині потрібне місце, де про це не говорять;
• Якщо є ознаки тривалого стресу – порушення сну, апетиту, різка зміна поведінки – зверніться до дитячого психолога. Це не крайній захід, а нормальний крок.

Часті запитання

Чим булінг відрізняється від конфлікту?

Двома речами: він повторюється систематично і сили в ньому нерівні. Разова сварка між рівними – це конфлікт.

Куди звертатись, якщо школа не реагує?

Спершу письмова заява директору, далі управління освіти. У разі фізичного насильства – поліція.

Чи є відповідальність за булінг?

Так, стаття 173-4 Кодексу про адміністративні правопорушення: штраф або громадські роботи. За дітей до 16 років відповідають батьки.

Дитина просить нікому не казати

Поясніть, що мовчання не зупиняє цькування, і домовтесь про те, як саме ви діятимете. Дитина має бути в курсі кожного кроку, інакше втратить довіру.

Що робити, якщо цькують у мережі?

Зберігати скріншоти з датою, не відповідати кривднику, заблокувати й поскаржитись у самій соцмережі. Далі – той самий шлях через школу, бо кібербулінг охоплюється тим самим законом.

Коротко

Булінг від конфлікту відрізняють дві речі: систематичність і нерівність сил. Перше, що має почути дитина, – «ти не винен». Далі: записати факти, піти до класного керівника, а якщо не допомогло – письмова заява директору, реагувати на яку він зобов’язаний за законом.

Поруч: правила безпеки для дітей, казки про дружбу, оповідання про школу.

Щоб розговорити дитину про шкільний день, згодяться мирилки і вірші про дружбу.