Дива
Кожен з нас сприймає дива, які відбуваються в нашому житті по різному. Незважаючи на те, що вони оточують нас усюди, від сонечка, яке будить нас вранці, неба всипаного зорями щоночі, до неповторного слова СІМ’Я, коли двоє зовсім різних людей, зустрівшись, об’єднують свої долі, живуть та присвячують своє життя один для одного. Але тільки на даний момент я змогла осягнути всю повноту змісту та велич слова диво – коли із двох клітинок зароджується життя, коли жінка має змогу відчувати політ тисячі метеликів під серцем, і усвідомлювати що це її дитя, плоть і кров двох людей, що кохають один одного.
Вагітність – всього лише 10 букв розказують про те. Чого не описати мільйонами слів.
Пригадую, ще задовго до одруження, коли ми з чоловіком лише зустрічались, хтось нам сказав, що у нас напевно колись буде дівчинка. Чому? Бо нам пасуватиме, так нам сказали. Я тоді мовчки всміхнулась, а в душі погодилась, і подумала, що справді, дуже хотіла би дівчинку. Маленьку донечку, яка була би схожа на нас обох.
Сьогодні я переживаю вік, коли в народі кажуть 30 +. На цьому періоді життя, відповідно до людських мірок, мала б бути визначеною життєва позиція щодо освіти, роботи, житла, сімейного стану, тощо…., і до певного моменту, власне, моє життя проходило в думках і планах як реалізувати себе у цьому світі через задекларовані кимось стандарти.
З вами уже можна гордо і струнко прямувати вулицею. Вести за руку і вести глибокі діалоги про зміст життя, безмежність космосу та політичну ситуацію в країні. Те, що ви подорослішали, відчуваю цілим тілом: не потрібно весь час шукати вас, повзаючих, по квартирі; від вас можна відвести погляд на цілу хвилину, не боячись, що ви в цей час уже пхатимете пальці у розетку; з вами можна неквапливо гуляти вечірнім містом, без наздоганянь і паніки…
У світі є лише одна по-справжньому