Зміст
У перші дні грудня діти чекають не так подарунка, як самої історії: хто такий Миколай, звідки він знає, чого я хочу, і чому приходить уночі. Готова казка на вечір тут виручає більше за пояснення.
Нижче пʼять коротких казок про святого Миколая - повні тексти, кожна на кілька хвилин читання вголос, а з паузами й розмовою - довше. Усі написані редакцією Мамусі, тож їх можна вільно читати вдома, у садку й на святі.
Казка «Рукавичка, яку забули»
Одного грудневого вечора на лавці біля будинку лишилася дитяча рукавичка. Синя, з білою сніжинкою і трохи подряпаним великим пальцем.
Спершу рукавичка чекала спокійно: господар обовʼязково повернеться. Потім стемніло, і рукавичка почала мерзнути сама - хоч, здавалося б, рукавичкам це не властиво.
Опівночі біля лавки зупинився старий у довгому кожусі.
- Загубилася? - спитав він.
- Мене забули, - відповіла рукавичка. - Це гірше. А ще я сумую за другою: вона загубилася два тижні тому.
Старий підняв її, обтрусив від снігу й подивився на подряпаний палець.
- Тут сліди зубів цуценяти, - сказав він. - І слід від олівця. І трохи глини з майданчика. Видно, з тобою багато гуляли. Забути на лавці можна й найдорожче.
Він поклав рукавичку до кишені, а вранці вона знайшлася на підвіконні в квартирі номер девʼять - разом із другою, яку вже два тижні вважали втраченою.
Хлопчик Матвій довго дивився на пару рукавичок: увечері підвіконня було порожнє.
- Мамо, - сказав він нарешті, - а Миколай приходить тільки з подарунками?
- Ні, - відповіла мама. - Іноді він просто повертає те, що тобі дороге.
Казка «Скільки в Миколая помічників»
Оленка вже помічала, коли щось не сходиться. І от одного разу вона сказала:
- Не може бути, щоб він устигав до всіх за одну ніч. Це математично неможливо.
Тієї ночі їй наснився сон. Вона стояла посеред великої майстерні, де пахло деревом і мандаринами, а за довгим столом працювали люди. Зовсім звичайні: жінка в окулярах, чоловік із мозолями на руках, дівчина-підліток, старенька бабуся.
- А де Миколай? - спитала Оленка.
- Тут, - відповіла жінка в окулярах, не підводячи очей від роботи.
- Тут, - кивнув чоловік.
- І тут, - усміхнулася бабуся.
Оленка обійшла стіл. Ніякого старого в кожусі не було.
- То ви всі - Миколай?
- Ми ті, хто робить його справу, - сказала дівчина-підліток. - Коли він жив дуже давно, то допомагав таємно, щоб ніхто не знав. Відтоді люди продовжують цю справу: кожен, хто допомагає тихо, стає його помічником - і на свято, і будь-якого дня.
- І мама? - спитала Оленка.
- І мама. І тато. І вчителька, яка купила тобі фарби, коли твої скінчились.
Уранці Оленка прокинулась перша в домі. Вона довго думала, а потім дістала зі скриньки свою найкращу наліпку й тихо поклала під подушку молодшому братові.
Тепер їх було на одного більше.
Казка «Два однакові кошики»
У селі жили двоє сусідських хлопців - Данилко й Остап. Вони робили все разом: гуляли, ловили рибу, сварилися і мирилися по двадцять разів на тиждень.
На Миколая біля ліжка кожного стояв кошик з однаковим набором: пряник, горіхи, яблуко і деревʼяна свистулька.
Данилко зрадів. А Остап подивився на свій кошик, потім на Данилків - і насупився.
- У нього свистулька гучніша, - сказав він.
Данилко погодився помінятися свистульками: йому подобалася й тихіша. Потім Остапові здалося, що в друга більший пряник, - помінялися й пряниками. Потім яблуками. Потім горіхами.
Надвечір Остап зібрав усе, що здавалося йому кращим, і чомусь не грався.
- Чому ти сумний? - спитав Данилко.
- Не знаю, - чесно сказав Остап. - У мене все найкраще, а радості нема.
Данилко подумав і запропонував:
- Давай свистіти разом. У мене тепер тихіша, у тебе гучніша - вийде дві різні.
Вони свистіли ще довго, і сусіди казали, що такого шуму в селі не було з минулої весни.
Частину гостинців вони зʼїли того ж дня, а свистіти двома різними свистульками виявилося веселіше, ніж двома однаковими.
Казка «Ніч, яка не хотіла закінчуватись»
Софійка вирішила не спати. План був простий: дочекатися Миколая, подивитися на нього одним оком і тільки потім заснути.
О девʼятій вона лежала з відкритими очима.
О десятій перевернула подушку прохолодним боком.
Об одинадцятій порахувала всі квіти на шпалерах: сімдесят чотири.
Опівночі вона почула, як хтось тихо зітхнув біля вікна.
- Довго ще? - спитала ніч.
- Я чекаю Миколая, - прошепотіла Софійка.
- А я чекаю ранку, - сказала ніч. - Він прийде сам, хоч спи ти, хоч ні.
- То я нічого не пропущу, якщо засну?
- Пропустиш хіба що темряву, - відповіла ніч. - А все цікаве починається вранці.
Софійка подумала, що це схоже на хитрість дорослих. Але ніч говорила так тихо й рівно, як говорять, коли колишуть.
- Розкажи ще щось, - попросила дівчинка.
Ніч почала розповідати, як зі снігу виходить пара, коли надворі мороз. Софійка встигла порахувати до девʼяти.
А вранці біля ліжка стояли нові санчата, і на них лежала записка: «Софійко, хай ця зима буде довгою і сніжною».
Казка «Подарунок, який неможливо загорнути»
Марко довго писав листа. Він викреслював і починав знову, бо все здавалося або дитячим, або надто дорогим.
Нарешті він написав так: «Святий Миколаю, мені нічого не треба. Але в нашому класі є Юра, у якого тато загинув на війні. Можеш щось зробити?»
Уранці під подушкою лежав маленький ліхтарик, а поруч - відповідь: «Марку, повернути Юриного тата неможливо, і сум за ним нікуди не подіти. Але поруч бути можна - якщо Юра захоче. І ти не сам: поруч із ним є й інші друзі та дорослі».
Марко довго тримав записку в руках. Того ранку він вийшов із дому раніше, ніж зазвичай, і пішов до школи довшою дорогою - повз Юрин будинок.
- Ти чого тут? - здивувався Юра.
- Я трохи звернув, - зізнався Марко. - Хочеш, підемо разом?
Юра кивнув.
Вони йшли до школи мовчки, а потім Юра почав розповідати про свого кота, який боїться пилососа. Марко сміявся.
Відтоді вони інколи ходили разом - не щодня, бо Марко не завжди встигав, а Юра не завжди хотів. Але дорога, на якій є з ким мовчати й сміятися, вже не та сама дорога.
А ліхтарик Марко носив у кишені всю зиму. Він світив не дуже яскраво, зате завжди був під рукою.
Як читати ці казки з дитиною
- Спершу прочитайте самі. «Подарунок, який неможливо загорнути» зачіпає загибель батька на війні - вирішіть, чи доречна ця розмова для вашої родини зараз;
- Не пояснюйте мораль. Питайте краще: «А ти б як учинив на його місці?» - відповідь дитини цікавіша за будь-який висновок;
- Дозвольте перепитувати. Питання «а Миколай справжній?» після казки - привід для спокійної розмови, а не привід уникати теми;
- Читайте за ролями. У «Скільки в Миколая помічників» і «Ночі» є діалоги - дитина залюбки бере одну з ролей;
- Поверніться через день. Часто дитина сама згадує казку наступного вечора і додає власне закінчення.
Часті запитання
З якого віку читати казки про Миколая?
Для наймолодших починайте з «Рукавички, яку забули» і орієнтуйтесь на реакцію дитини. «Скільки в Миколая помічників» доречна тоді, коли вже зʼявляються питання про традицію. «Подарунок, який неможливо загорнути» торкається теми загибелі батька на війні: спершу прочитайте її самі й вирішіть, чи на часі ця розмова.
Коли починати читати - на початку грудня?
Зручно за кілька вечорів до 6 грудня: так очікування стає частиною свята. Одна казка на вечір працює краще, ніж усі пʼять за раз.
Що відповісти, якщо дитина питає, чи Миколай справжній?
Спершу спитайте: «А ти як думаєш?» Вислухайте і дайте чесну відповідь через традицію: святий Миколай - реальна постать церковної традиції, а подарунки сьогодні готують ті, хто любить дитину. Докладніше про це - в окремому матеріалі про те, як пояснити дитині, хто такий святий Миколай.
Чи можна читати ці казки в садочку?
Так, тексти написані редакцією і доступні для вільного читання. Для групи зручні «Два однакові кошики» і «Рукавичка, яку забули»: вони короткі й мають зрозумілу ситуацію.
Дитина боїться, що Миколай побачить її погані вчинки
Це типовий страх, коли свято привʼязують до поведінки. Скажіть прямо: подарунок - не оцінка, його не треба заслужити слухняністю, і за провини його не забирають. Якщо щось пішло не так, про це можна поговорити окремо. Казки в цій добірці свідомо написані без умов «якщо будеш чемним».
Коротко
Читайте по одній казці на вечір у перші дні грудня, не пояснюйте мораль і не привʼязуйте подарунок до поведінки. Якщо дитина питає, чи Миколай справжній, відповідайте через традицію - це зберігає і чесність, і свято.
