Трудові права вагітних жінок і молодих мам
У законодавстві України зазначено, що держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Держава забезпечує охорону прав матері, батька, дитини, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство і батьківство, а також забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
Більшість вагітних продовжує виконувати свої повсякденні трудові обов'язки аж до 30-го тижня вагітності. Дізнавшись про свій новий стан, кожна жінка хвилюється - як сказати про це роботодавцю, чи її не звільнять.
У Сімейному кодексі України записано, що роботодавець не має права відмовляти в прийомі на роботу вагітної або мамі, що має малюка у віці до трьох років, а одинокій матері - при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда. Якщо все ж є підстави для відмови в прийомі на роботу цих категорій жінок, роботодавець або уповноважений ним орган зобов'язаний дати з цього приводу письмову відповідь із зазначенням причин такої відмови. Якщо вагітній чи молодій матусі відмовлять у прийнятті на роботу з мотивів, пов'язаних з її материнством, жінка має право звернутися зі скаргою до суду.
На підставі медичного висновку вагітним, зайнятим трудовою діяльністю, яка може мати несприятливі наслідки для здоров'я майбутньої дитини, знижується норма виробітку, обслуговування або така жінка переводиться на інший вид діяльності, менш небезпечний і більш легкий, який виключає вплив шкідливих виробничих факторів. При цьому за майбутньою мамою зберігається середній заробіток за попереднім місцем роботи. Причому до тих пір, поки вирішується питання про те, яку діяльність доручити співробітниці, вона повинна бути звільнена від шкідливої роботи із збереженням середньої заробітної плати та урахуванням пропущених робочих днів за рахунок підприємства. Те ж стосується і жінок, які мають дітей віком до трьох років. Якщо ж заробітна плата на новому, більш сприятливому місці роботи вища, ніж на попередньому, то жінці виплачується фактична заробітна плата.
Законом забороняється залучати майбутніх мам і жінок, які мають дітей віком до трьох років, до надурочних робіт, роботи в нічний час, роботи у вихідні та святкові дні.
Мами, які виховують дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, можуть працювати понаднормово, але виключно з їх власної згоди.
Вагітних, а також мам, які виховують дітей віком до трьох років, забороняється направляти у відрядження і переводити на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором. Причому мами, які мають дітей до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, можуть направлятися у відрядження за їх згодою, а на іншу роботу не можуть бути переведені вагітні, мами, які мають дітей віком до шести років або дітей-інвалідів.
На прохання вагітної, мами, яка виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, власник зобов'язаний встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в таких випадках проводиться пропорційно відпрацьованому часу.
Жінкам, які мають дітей віком до півтора року, надаються, крім загальної перерви для харчування та відпочинку, ще й додаткові перерви для годування дитини, не рідше, ніж через кожні 3 години і тривалістю не менше 30 хвилин. При наявності 2-х і більше грудних дітей тривалість перерв становить не менше години кожна. Терміни та порядок цих перерв встановлюються власником за погодженням з профкомом підприємства, і з урахуванням бажання матері. Оплачуються такі перерви за середнім заробітком і включаються в робочий час.
Закон забороняє звільняти майбутню маму, жінку, яка має дитину віком до трьох років (або до шести років, якщо малюк потребує домашнього догляду), а також одиноких мам і жінок, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або інваліда, з ініціативи власника підприємства або уповноваженого ним органу. Виняток становить лише повна ліквідація підприємства, установи або організації. Але в такому випадку, звільнивши жінку, її зобов'язані працевлаштувати на нове місце роботи. Обов'язкове працевлаштування вищевказаних категорій жінок також провадиться після звільнення у зв'язку із закінченням трудового договору, укладеного на певний строк. На період працевлаштування за жінкою зберігається середня заробітна плата, але не довше, ніж на 3 місяці після закінчення дії трудового договору.