Кесарський розтин

В давнину вірили, що діти, які уникли родових мук, виростали безстрашними, сильними духом людьми, тому операцію по витягненню плоду через розтин на передній стінці живота назвали «кесаревим розтином». Таким шляхом народився на світ Юлій Цезарь та інші царські особи.

Правда чи неправда

Згідно даних західних психологів, у малюків, які не пройшли через етап перейм, може проявлятися боязнь змін, надмірна образливість, дратівливість та неспокій, схильність до перебільшення складної ситуації, неуважність, зниження здібностей до планування та самоконтролю. Серед кесарят частіше зустрічаються гіперактивні діти, які страдають від дефіциту уваги. Це поєднується із слабкою волею: дитина хоче і може займатися, лише тим, чим їй цікаво. А долати трудності, навіть незначні, вона не зможе.

Крім цього, оперативний спосіб родовирішення небайдужий до фізичного здоров'я новонародженого. Адже ж при звичайних пологах, проходячи по родовим шляхам, малюк поступово адаптується до дії атмосферного тиску, звільняється від плідної рідини, вбирає мамині лактобактерії, які на перших порах допомагають йому захиститися від патогенних бактерій. При кесарському розтині малюк одразу зіштовхується з новим, незвичним для себе середовищем, кризою відділення від матері та перерізанням пуповини, з дією анестезії. Під час операції через швидкий перехід від внутрішньоутробного існування до позаутробного не відбувається достатнє вироблення гормонів, які в нормі активізують лімфоток в легенях. Дихальні шляхи не завжди встигають звільнитися від фетальної, а саме, плідної рідини. В такому випадку зростає кількість ускладнень, в першу чергу інфекційних, зі сторони дихальних шляхів.

Із самого початку кесарський розтин робили лише матерям, які помирали, для того, що врятувати малюка! Навіть при сучасному рівні розвитку медицини ризик щодо здоров'я та життя жінки при проведені оперативного родовирішення зростає в багато раз. Ускладнення після операції можуть бути досить серйозними: від нагноєння і розходження швів до проблем викликаних наркозом. Крім цього, біль після операції набагато сильніша, ніж після пологів, і триває набагато довше. Жінка відчуває не лише фізичне, але й психічне страждання. Організм матері при кесарському розтині не отримує сигналу про те, що роди пройшли, тому в неї і виникає почуття незавершеності, неправильності того, що відбулося.

Отож, на сьогодні абсолютно зрозуміло, що як і для мами, так і для малюка найкращий спосіб народження - природній. Це справедливо при нормальному протіканню вагітності. На жаль, бувають ситуації, коли акушери змушені робити операцію. Зрозуміло, найголовніша перевага кесарського розтину – народження малюка у тих випадках, коли існує ризик щодо його життя чи здоров'я або загроза матері. Адже для малюка кесарський розтин є більш бережливий метод, ніж інші акушерські засоби, особливо щипці.

На думку психологів, у дітей, які одразу ж після родів не відчули материнського тепла і захисту, у більшості випадках складаються напружені відносини з батьками, закладається установка на «завоювання любові».

Особливості догляду за кесарятами

Інколи малюки довгий час потребують, щоб їх пеленали, з ними довше не можна починати гуляти, їм потрібно довший час для адаптаційного купання.

Малюки більш неспокійні вночі і потребують уваги. Кесарят, які на грудному годуванні не бажано ложити в окреме ліжечко. Такі діти особливо потребують спільного сну з мамою.

Дуже часто такі діти повільно набирають вагу. Тому старайтесь максимально довго годувати грудьми.

Доведено, що для зміцнення імунної системи, дуже важливі фізичні навантаження. Тому не забувайте про гімнастику та масажі. Нехай спочатку це будуть лише пещення, відоме з споконвіку «Сорока», потягушечки та ін. Поступово ви можете збільшувати навантаження і цим допоможете своєму малюку стати сильним та здоровим.

Багато психологічних труднощів кесарят можна подолати або хоча би частково скорегувати.

Допомагайте малюку розвивати в собі якості, яких немає. Наприклад, щоб подолати боязнь змін, психологи рекомендують із самого народження частіше змінювати оточення. Причому зовсім не обов'язково переїжджати з місця на місце. Достатньо переміщеннґ в дитячій, прогулянок на різних площадках, а не в тому самому дворі, максимально різноманітного дитячого меню. Головне, щоб будь-які зміни і нововведення визивали у малюка позитивні емоції. Тоді поступово установка «все нове – це погано» відійде в малюка на задній план.

Із величезної кількості розвиваючи ігор зверніть увагу на конструктори, з їх допомогою із одних і тих самих деталей можна збудувати багато різних фігурок, замків та ін..

Розвиваючи якості, які малюк може не отримати, не пройшовши по родових шляхах, ефективно помагають рольові ігри, в яких ви, батьки, граєте роль сильних, а малюк слабких та беззахисних героїв. Наприклад, сірий вовк і заєць. Створюйте «маленькому зайчику» безвихідну на перший погляд ситуацію, і нехай він сам шукає вихід з неї. Малюк має навчитися мобілізуватися у складних ситуаціях і вирішити проблему. Або можна грати в «дочки-матері», коли батьки перетворюються в маленьких дітей, а малюк - в батька (або маму).

Коли в процесі гри малюк навчиться зосереджуватися, знаходити правильні рішення і перемагати, то і в реальному житті він повірить у власні сили.

Частіше хваліть дитину, кажіть, який він розумний, добрий і як ви його любите. Дитина повинна відчувати, що батьки його люблять просто так, за те, що він є. Навіть коли сварите малюка, робіть це досить обережно, щоб не підірвати віру у батьківську любов: «Я тебе дуже сильно люблю, але ти погано себе ведеш». При цьому дуже важливо не дати дитині керувати собою. Адже керуючи дорослими, вона перестає відчувати в них опору. А хто не опора, той і не захист.

Грайтесь у хованки і тунелі,повзайте через прикриті палатки і т.і.