Час любити дітей
ЇЇ рухи легкі і вільні. ЇЇ слова логічні і послідовні. ЇЇ голос м’який, але впевнений. Сяяння її очей не порівняти з сонцем. ЇЇ погляд спокійний. ЇЇ усмішка приваблива й загадкова. Вона строга, але справедлива. Вона допоможе у важку хвилину. Вона відчуває радість за нас, коли все добре, і турбується, коли ні. Вона віддає нам свою турботу і любов, не прагнучи нічого взамін. Вона не знає, що коли дивишся на неї - відчуваєш тепло, коли думаєш про неї - усміхаєшся, коли сумуєш - згадуєш її ласку. Вона ‒ … наша мама…
Яке б небо не розкинулось над жінкою, які б вітри її не обвівали, в якій країні вона б не народилась, бути мамою, так само природно як розквітати квітам навесні, як дихати, як жити. Так багато можна і хочеться ще сказати про МАМУ. Але важливо не стільки говорити, скільки любити. Любити Ту, котра є співтворцем найгеніальнішого і найважливішого творіння – людини. Нехай у нашій свідомості усі найкращі твори мистецтва та архітектури стануть лише квітами у тому вінку, який належить МАМІ.
Кожній МАМІ – тій, що виховала своїх дітей, тій, що лише йде тим шляхом, тій, яка готується до материнства, а також тій, котра, можливо, ніколи не народить дитинки фізично, але усім своїм єством є МАМОЮ, бо такою її створив сам Господь. Зрештою, Він – Господь – також має Маму, якій доручив під хрестом опіку над кожним і кожною з нас. Але як це бути мамою? Фізичні рани від пологів заживуть дуже швидко. Стривожений крик «Мама!» змусить її кинути без жалю все. Дрібні щоденні проблеми вже ніколи не будуть нісенітницею, а розтяжки на тілі будуть для неї знаками честі.
…Його серце сповнене відваги, гордості і поваги. Він сильний і терплячий. Він може здолати усі труднощі заради них - тих, хто чекає на нього в домі. В домі їхньої любові. У нелегкому та нестабільному світі найкраще укриття – це сильний, потужний союзник, мудрий радник, чуйний слухач, невідказний помічник, вірний друг, надійна підтримка, світич самовідданої доброти … Можливо це і набагато більше мав на увазі Ісус Христос коли Він, споглядаючись на небо, назвав Бога Авва! – Татусем. І дійсно, кращий захист з першого дня нашого життя в утроби нашої матері це наш Татусь - Наш Добрий Небесний Батько, котрий дарує Свій дар батьківства і нам людям! Який це величний дар стати і бути батьком, і, яка це дивовижна, неповторна втіха коли з любов’ю прибігає з відкритими ручками дитина і просто каже… Татусю!
Для будь-якої дитини її мама і тато та близькі люди - найкращі люди на Землі. З того моменту як календар почав відраховувати перші тижні і місяці життя дитини, усі годинники показують один і той самий час - ЧАС любити своїх дітей.
-А хіба можна їх не любити?
Марія Хомів, Мартин Хомів