Світ в якому ми живемо

Щороку в квітні -травні відмічається Всесвітній день Землі за сприяння ЮНЕСКО.

До цього дня приурочені акції, виставки, конференції. Неприбрані вулиці, забруднене повітря, вода, їда турбує все більше і більше людей. Для більшості з нас ці проблемі абстрактні, несерйозні, нецікаві. Якщо довго привчати людей, що їх дії непомітні і ні до чого не приводять, розвивається «вивчена безпомічність», коли людина пасивно спостерігає і відчуває власне безсилля. Але натомість тому щоб нарікати, потрібно почати робити хоча б маленькі речі для природи.

Відома актриса Сігурні Уівер каже: «Прийшов час усвідомити власну відповідальність перед дітьми! Це так важливо! Ми не краще рослин, і не етичніші тварин. Ми не більше розвинуті, як мешканці Андаманських островів, які живуть в «кам'яному віці», Вони вибрали іншу культуру, але зберігають джунглі. А ми втрачаємо зв'язок з нашою планетою. Хіба можна гордитись тим, що можна бачити картини Рафаїла, якщо дихати немає чим?»

Що думаємо про це ми? Що ми особисто готові робити для захисту Землі? Опитування серед європейців свідчать про те, що 67% готові садити рослини, 65% - сортувати сміття, 60% - купувати енергозберігаючі лампочки, економити папір, 19% - рідше їздити авто і літати літаками, 10% - здавати макулатуру.

А скільки ще можна зробити довго годувати дитину грудьми, носити її слінгу, робити саморобні іграшки, використовувати багаторазові підгузки, канцтовари з вторинної сировини, купувати квіти у вазонах (натомість зелених ялинок і підсніжників), обмежити м'ясо в раціоні (500 грам в тиждень).

Що готові зробити ми? Шанс у природи на самовідновлення ще є. Живучись ідеями «увесь світ існує для задоволення мене», ми обмежуємо ті цінності, які дає нам навколишній світ.

У світі є речі по важливіші за нас! Все взаємопов'язано. Збережемо цей світ для дітей.