Потребуємо ідей та допомоги для святкування 15 років Школи
Друзі, потребую ваших ідей та допомоги.
Проект "Школа щасливого материнства св. Анни" народився 22 грудня 2003.
В грудні ми святкуватимемо 15 років з ДНЯ НАРОДЖЕННЯ- думаємо, цікавим семінаром.
Наша школа + ГО "Центр щасливого Батьківства та Материнства"+ ГО "Колиска життя", день за днем, допомагає мамусям і татусям у усвідомленому підготуванні до найважливішої місії у житті- НАРОДЖЕННІ ДИВ.
www.mamusi.org.ua
@mamusi.org.ua
--------------------------------------
Друзі, наші випускники, допоможіть нам провести це святкування, пишіть хто має цікаві ідеї, теми які вас цікавлять. Як бачите цей день разом з нами?
Кого б хотіли побачити і почути?
Хто міг би долучитись з виступами на теми батьківства та материнства, вагітності, життя після пологів з малюками-відгукніться.
---------------------------------------
Хто міг би долучитись і надати нам приміщення для проведення семінару?
Хто міг би допомогти з роздатковими матеріалами, можливо видрукувати щось за свій кошт?
Хто міг б допомогти з кава-брейком?
Хто хотів б стати партнером на цей день і у проекті, роздати знижки, подарунки, провести майстер-класи?
----------------------------------------
Дякую ВАМ УСІМ!
Чекаю ваших ідей та допомоги- до 15.10.
Пишіть будь-ласка мені у приватне повідомлення.
---------------------------------------
А для тих, кому подобаються притчі, ось:
Молода Мати тільки вступила на шлях материнства. Тримаючи малюка на руках і посміхаючись, вона задумалась: "Як довго триватиме це щастя?"
А Янгол промовив до неї: "Шлях материнства довгий і важкий. І ти постарієш, перш ніж досягнеш кінця його.Та, знай, кінець буде кращим, аніж початок ".
Але, молода Мати була щаслива, і вона не могла припустити, що може бути що-небудь краще, як ці роки. Вона гралась зі своїми дітьми і по дорозі збирала для них квіти, купала їх у потоках чистих вод; і сонце їм радісно світило, і молода Мати кричала: "Ніщо не може бути більш прекрасним, аніж цей щасливий час!"
І коли настала ніч , і почалася буря, і темна дорога стала не видимою, а діти тремтіли від страху і холоду, Мати обняла їх, притиснула близько до серця і вкрила своїм покривалом ... І діти сказали: "Мамо, ми не боїмося, тому що ти - поруч і нічого страшного статися не може ".
І коли настав ранок, вони побачили гору поперед себе, і діти стали підніматися вгору, та стомилися ... І Мати теж була стомлена, але весь час казала дітям: "Потерпіть: ще трохи, і ми - там". І коли діти піднялися, та досягли вершини, вони сказали: "Мамо, ми ніколи б не зробили цього без тебе!" І тоді Мати, лягаючи вночі, подивилась на зірки і сказала: "Це - кращий день, аніж попередній, оскільки діти мої дізналися про силу духу перед обличчям труднощів. Вчора я дала їм хоробрість. Сьогодні я дала їм силу ".
І наступного дня з'явилися дивні хмари, які затемнювали землю. Це були хмари війни, ненависті і зла. І діти шукали в темряві свою Матір ... і коли натрапили на неї, Мати сказала їм: "Підніміть свої очі до Світла". І діти подивилися і побачили вище цих хмар Вічну Славу Всесвіту, і це вивело їх з темряви. І тієї ночі Мати сказала: "Це - найкращий день з усіх, оскільки я показала моїм дітям Бога".
І дні проходили, і тижні, і місяці, і роки, і Мати постаріла, і трохи згорбилась ...
Але діти її були високими і сильними, і сміливо йшли по життєвому шляху.
І коли шлях був дуже важким, вони піднімали її і несли, оскільки вона була легка, як пір'їнка ... І нарешті вони піднялися на гору, і вже без неї змогли побачити, що дорога біла, а золоті ворота широко відкриті.
Мати сказала: "Я досягла кінця мого шляху. І тепер я знаю, що кінець кращий, як початок, тому що мої діти можуть йти самі, а їхні діти - за ними ".
А діти сказали: "Мамо, ти будеш завжди з нами, навіть коли пройдеш крізь ці ворота".
І вони стояли, і спостерігали, як вона продовжувала йти один і як ворота закрилися за нею.
І тоді вони сказали: "Ми не можемо бачити її, але вона все ще з нами. Мама, подібно до нашої, - більше ніж пам'ять. Вона - Жива Присутність ... .... "
Ваша Мама - завжди з вами ....
Вона в шепоті листя, коли ви йдете по вулиці, в - запахах відбілених простирадл, це - прохолодна рука на чолі, коли ви захворіли. Ваша Мама живе всередині вашого сміху. І вона - кристалик в кожній краплі вашої сльози.
Вона - те місце, куди ви прибуваєте з Небес - ваш перший будинок, а вона - карта, за якою ви прямуєте кожним своїм кроком. Вона - ваша перша любов і ваше перше горе, і ніщо на землі не може розділити вас. Ні час, ні місце ... ні навіть смерть! (ХРИСТИЯНСЬКА ПРИТЧА)