7 квітня на Тернопільщині відзначили свято сім’ї в очікуванні дитини
Її рухи легкі і вільні. Її голос м’який, але впевнений. Сяяння її очей не порівняти з сонцем. Її погляд спокійний. Вона відчуває радість за нас, коли все добре, і турбується, коли ні. Вона віддає нам свою турботу і любов, не прагнучи нічого взамін. Вона… наша мама…
Яке б небо не розкинулось над жінкою, які б вітри її не обвівали, в якій країні вона б не народилась, бути мамою, так само природно як розквітати квітам навесні, як дихати, як жити. Так багато можна і хочеться ще сказати про МАМУ. Але важливо не настільки говорити, наскільки любити. Любити Ту, котра є співтворцем найгеніальнішого і найважливішого творіння – людини. Нехай у нашій свідомості усі найкращі твори мистецтва та архітектури стануть лише квітами у тому вінку, який належить МАМІ.
Кожній МАМІ – тій, що виховала своїх дітей, тій, що лише йде тим шляхом, тій, яка готується до материнства, а також тій, котра, можливо, ніколи не народить дитинки фізично, але усім своїм єством є МАМОЮ, бо такою її створив сам Господь. Зрештою, Він – Господь – також має Маму, якій доручив під хрестом опіку над кожним і кожною з нас. Але як це бути мамою? Фізичні рани від пологів заживуть дуже швидко. Стривожений крик «Мама!» змусить її кинути без жалю все. Дрібні щоденні проблеми вже ніколи не будуть нісенітницею, а розтяжки на тілі будуть для неї знаками честі.
…Його серце сповнене відваги, гордості і поваги. Він сильний і терплячий. Він може здолати усі труднощі заради них – тих, хто чекає на нього в домі. В домі їхньої любові. У нелегкому та нестабільному світі найкраще укриття – це сильний, потужний союзник, мудрий радник, чуйний слухач, невідказний помічник, вірний друг, надійна підтримка, світич самовідданої доброти … Можливо це і набагато більше мав на увазі Ісус Христос коли Він, споглядаючись на небо, назвав Бога Авва! – Татусем. І дійсно, кращий захист з першого дня нашого життя в утроби нашої матері це наш Татусь – Наш Добрий Небесний Батько, котрий дарує Свій дар батьківства і нам людям! Який це величний дар стати і бути батьком, і, яка це дивовижна, неповторна втіха коли з любов’ю прибігає з відкритими ручками дитина і просто каже… Татусю!
Для будь-якої дитини її мама і тато та близькі люди – найкращі люди на Землі. З того моменту як календар почав відраховувати перші тижні і місяці життя дитини, усі годинники показують один і той самий час – ЧАС любити своїх дітей.
– А хіба можна їх не любити?
Родина, сім’я – природній осередок найглибших людських почуттів. Найблагороднішою роботою кожної сім’ї є творення людини. Характерною рисою цієї роботи є те, що людина знаходить у ній ні з чим не зрівняне щастя.
Господь настільки шанує свободу людини, що умалився до її розмірів і просив згоди, щоб поселитися в ній та народитись з неї. Співтворіння … яке велике слово, яке велике Диво. Новий день приносить у цей світ нову людину.
Як важливо це цінувати та прийняти. Хто як не матусі та татусі, в очікуванні, при надії, та уже тримаючи маленьких діток на руках можуть поділитись з нами цією радістю.
З ініціативи Марії Хомів, голови ТОГО «Центр щасливого Батьківства та Материнства», форумчанок родинного форуму Сімейка, о. Мартина Хоміва, керівника проекту «Школа щасливого материнства св. Анни», за підтримки консультаційного центру «Колиска життя», та з благословення Владики Василія Семенюка, Митрополита Тернопільсько-Зборівського, міський голова Сергій Надал в 2011 році затвердив щорічне відзначення в Тернополі в день Благовіщення Пречистої Діви Марії «Свята сім’ї в очікуванні дитини».
І ми щасливі його святкувати 7 рік поспіль.