Ця проблема відома більшості батьків. Часто нелегко розібратися чому дитина б’ється, а тим більше правильно відреагувати в конкретній ситуації, щоб викорінити таку неприємну звичку з життя своєї дитини. Але слід пам’ятати, що дитина забіяка – це цілком нормальне явище, питання тільки в тому, з якою регулярністю, кого і за що він б’є. Якщо дитина з допомогою кулаків захищає свою гідність, майно, маленького братика або чужого карапуза – це цілком допустимо. Звичайно, батькам не варто заохочувати бійку, потрібно навчити дитину застосовувати силу тільки після того, як вичерпано «мирний запас» слів і терпіння. Але і ростити потенційного слабака, всіляко забороняючи дитині проявляти свою силу і характер, теж не варто. Розглянемо конкретні ситуації.

1. Б’ється з однолітками в дитячому садку, в школі, на майданчику.

Скаржаться батьки, діти, вчителі та вихователі. Якщо весь цей «безлад» відбувається поза зоною вашої видимості, треба розібратися в причинах такої поведінки. Поговоріть з учителем або вихователем, що був присутнім при бійці. Зробіть це без дитини, щоб потім він зміг вам викласти свою версію того, що сталося, бо часто дитяча відрізняється від версії дорослого.

У агресії буває дві причини – бажання продемонструвати свою силу або викликати необхідну реакцію. Якщо дитина чітко викладає причину бійки, швидше за все вона має рацію. Якщо ж намагається піти від розмови, мямлить і вигадує на ходу – він сам відчуває свою неправоту або ж не надає значення цій ситуації. Не варто перейматися, якщо дитина б’ється не так часто. Якщо ж це переростає в постійну звичку, тут вже варто замислитись.

Разом з дитиною спробуйте знайти позитивні якості у “непримиренних” ворогів – це допоможе по-новому поглянути на оточуючих дітей. Запишіть дитину в спортивну секцію, де можна доводити свою силу на боксерській груші, а не на однолітках. Якщо бійка відбувається на ваших очах, спробуйте не втручатися в ситуацію, поки вона не несе серйозної небезпеки для здоров’я дітей. Якщо ж в хід пішли камені і палиці, підійдіть і мовчки відберіть небезпечні предмети.

У момент бійки апелювати до совісті дітей так само марно, як і переконувати бика на кориді тихенько постояти на місці, та ще й вибачитися.

Всі розмови відкладіть на потім. Навіть якщо ви явно бачите, що ваша дитина права, не варто бігти стрімголов захищати – він це зробить і без вас, адже при вигляді мами всі діти одразу стають меншими й слабкішими. Якщо ж дитина не помиляється, і ви почнете під гарячу руку йому це пояснювати, ви ризикуєте стати ще одним ворогом, так що крім злоби з боку дитини, ви нічого не доб’єтесь своїм втручанням.

2. Б’ється з братом або сестрою.

Найтрагічніша картина для люблячих батьків. Якщо старша дитина відчайдушно лупить карапуза – це прояв ревнощів у чистому вигляді. «Цього маленького карапуза і так люблять більше ніж мене, а він ще й мої олівці погриз!» – думає старший. А тут ще й ви підбігаєте, цілуєте карапуза, а на старшого навалюєте весь свій грізний арсенал докорів і звинувачень, тим самим закріплюючи його думку про те, що його зовсім не люблять. Таким чином, ви не припиняєте, а погіршуєте ситуацію.

Вам слід більше уваги приділяти старшій дитині, щоб він відчував себе коханим і потрібним. Всі діти, і великі, і малі, мають потребу в материнській ласці, обіймах, поцілунках. Якщо ж ваш старшенький виривається і тікає у відповідь на ваш активний прояв ніжності – це ще одна ознака його впевненості в тому, що його не люблять і в першій же конфліктній ситуації встануть на бік «карапуза». В такій ситуації підбиратися до дитини треба поступово – похваліть його, попросіть щось зробити для вас, принесіть йому з роботи пиріжок, показуючи тим самим, що і на роботі думаєте про нього.

І не забувайте, що кожна ваша фраза про любов повинна звучати так: «Я тебе дуже люблю, більше за всіх на світі, і братика твого теж люблю більше за всіх на світі – ви мої найулюбленіші дітки і я вас люблю однаково сильно».

Це чарівна фраза, яка при щоденному повторенні грунтовно закріпиться у свідомості дітей.

Якщо у вашій родині б’ються дітки, вже здатні відповідати кулаками на кулаки, тут вже мова йде про дитячі війни, а кращий спосіб припинити війну – це перетворити ворогів в союзників. Ніколи не порівнюйте дітей, не соромте одного перед іншим, не ставайте суддею – хто правий, а хто винен, діти знають самі, не просіть старшого поступитися молодшому, не вставайте на сторону одного з дітей, не кричіть, намагаючись зупинити бійку. А що ж тоді робити? Найкраще – спробувати заспокоїти дітей, перемкнувши їхню увагу на щось інше – зробіть вигляд, що ви впали і вдарилися, включіть гучну музику або навіть занявкайте – все нестандартне відверне дітей від бійки. Якщо ж нічого не допомагає – мовчки розведіть дітей в різні кімнати. А для профілактики практикуйте спільні ігри (крім змагань), виготовлення різних виробів і малювання загальних картин. Завжди підкреслюйте своє рівне ставлення до дітей.

3. Дитина б’є батьків або бабусю чи дідуся.

Тут зовсім просто – простежте, як ви реагуєте на його удар. Найчастіше однаково – образилися, заплакали, помирилися, поцілувалися. Саме цього і добивається дитина, для нього це гра, щоб почати яку, треба стукнути улюблену бабусю. Так само діти можуть битися, якщо дорослі намагаються грубо, без урахування його бажань, змусити його щось зробити – з’їсти кашу, надіти шкарпетки або прибрати в кімнаті. У цьому випадку варто цілком змінити модель спілкування з дитиною – подумайте, чи не занадто ви самі агресивні по відношенню до нього.

Пам’ятайте, що ваша агресія, демонстрована словами, криками, покараннями і надмірним контролем, у відповідь викличе теж агресію, найпростіший прояв якої – кулаки.

Не варто забувати і про патологічну агресію, коли дитина хоче знищити все, що ворушиться, бо «я злюсь». Така дитина надмірно жорстока, завжди похмура, асоціює себе з негативними персонажами мультфільмів і казок. Самі батьки не завжди можуть управляти своїм гнівом, чого ж ми хочемо від дітей? Вчитися контролювати свої емоції потрібно разом, крок за кроком. Якщо ж ми маємо справу з агресією, яка допомагає дитині маніпулювати дітьми або дорослими, така дитина вимагає особливого підходу у вихованні. Тому батькам варто набратися терпіння і сил, прочитати купу книжок і статей з дитячої психології, проконсультуватися з фахівцем і повільно, крок за кроком, виховувати свою дитину в мирі та злагоді. Якщо знаєш, де які кнопки у дитини, і для чого вони потрібні – виховний процес стає простіше і ефективніше!