7 причин сказати сину "Дякую"
Якби ти не народився на цей світ, у мене було б інше життя. Робота, порожні плітки, чужі розмови, туфлі на високій шпильці. Адже раніше я була закохана в себе, а тепер душі не чаю в тобі.
Ти навчив мене боятися за своє життя. Я раніше мріяла стрибнути з парашутом, переходила дорогу на червоний, запливала за буйки і гуляла пізно вночі. Тепер я думаю про те, що помeрти так рано – недозволена розкіш. Адже на цьому світі є той, за кого я відповідаю головою і серцем. Ти – мій якір в цьому житті! Ти навчив мене ділитися. Остання ложка супу, половинка печивf, огризок від яблука, новий телефон або футболка з Масянею.
Тепер немає сенсу розвішувати ярлики «моє – твоє», тому що у тебе свої поняття про цe життя. І я зовсім не проти розділити їх з тобою. Ти навчив мене бути смішною. Тепер я знаю, що можу танцювати маленьких каченят, різними голосами читати «Лист Тетяни до Онєгіна», зображати козу при надії або коня, який утік із зоопарку. Заради твого сміху я віднесу в ломбард свою втому і на виручені гроші куплю повітряних куль! Ти навчив мене запам’ятовувати миті. Передбачити, коли ти перестанеш повзати по-пластунськи або ніжно «цілувати» міє підборіддя, практично неможливо. Сьогодні ти це робиш, а завтра вже освоюєш інші вміння. Тому я просто фотографую кожен день твого життя. Щоб потім показати своїм онукам і посміятися над тим, як ти дражнив цей світ. Ти навчив мене цінувати час. Раніше мені здавалося, що за 5 хвилин нічого не встигнути. Тепер я знаю, що п’ять хвилин – це ціле життя. Одна чашка чаю, один похід в туалет, складена стопка випраної білизни або, може бути, навіть душ! Ти навчив мене зберігати дзен в найкритичніших ситуаціях. Струс мозку, порваний комбінезон за 8 тисяч, блохасте кошеня на кухонному столі. Якби одного разу я зустріла плем’я індіанців на нашому балконі, я б просто уточнила: «Вибачте, вам не дме?». Ти навчив мене з оптимізмом дивитися в майбутнє. Кольки пройдуть, зуби виростуть, вітрянка вилікується. Скільки б не було гірких і тужливих хвилин в нашій з тобою життя, я знаю, що час зітре їх з пам’яті і підштовхне нас назустріч новим відкриттям: шкільній лаві, університетським друзям, знайомству з твоєї майбутньої дружиною. – Мама, тато, це Маша! Маша, це мої батьки. Мабуть, до цього я не буду готова ніколи. Тому спасибі, що навчив мене зберігати обличчя в будь-яких ситуаціях.