Я – вагітна. В цьому слові стільки вкладено, воно таке багатогранне, неповторне і таке бажане. Це не просто слово – це великий БОЖИЙ ДАР.
Ніколи не забуду тих відчуттів, які переповнили мене, побачивши дві «полоски» на тесті. У мене з’явилася величезна радість та щирі сльози від неї. Це така енергія, якою неодмінно, негайно потрібно поділитися з коханим чоловіком, адже нас у же троє. Звичайно з’являлися і страхи, але ми налаштовані тільки на все добре.
Знання того що в мені є нове життя зробила мене сильнішою, бо я вже відповідаю не тільки за себе.
Перший рух малюка, який я відчула – це той момент, який залишиться у моїй пам’яті назавжди. Тільки почався 19 тиждень вагітності, ми з чоловіком дивилися художній фільм, я відчула легенький поштовх в животику, який повторився ще раз. З цього моменту усвідомлення того що нас таки троє неймовірно посилилося. Кожний поштовх мого малюка, це як його розмова зі мною, він говорить що все у нього добре, він росте, розвивається, досліджує своє середовище, підказує мамі, як краще ходити і як вмостися в ліжку до сну. Щоранку я з нетерпінням чекаю його вітання з нами, першого поштовху. Він уже зараз показує свої особливості, любить міцно спати, коли ми хочемо відчути його поштовхи. І навпаки.
Чудо в моєму животику, саме так я його називаю. А коли дізналися що в моєму лоні хлопчик, то ми з чоловіком вирішили назвати його Арсеном. Правильніше сказати, що назвала його саме я, а чоловік підтримав. Переконана, що малюк знає, що він не просто хлопчик, а наш Арсенчик! Якого ми дуже любимо і з нетерпінням чекаємо, бо він дуже бажана і дана Богом дитина!
Я бажаю кожній жінці відчути в собі нове життя. Такі приємні, неповторні та хвилюючі відчуття, які з’являються при усвідомленні вагітності та радості материнства.

Ніна Уруська, учасниця Конкурсу есе 2014