Кожен з нас сприймає дива, які відбуваються в нашому житті по різному. Незважаючи на те, що вони оточують нас усюди, від сонечка, яке будить нас вранці, неба всипаного зорями щоночі, до неповторного слова СІМ’Я, коли двоє зовсім різних людей, зустрівшись, об’єднують свої долі, живуть та присвячують своє життя один для одного. Але тільки на даний момент я змогла осягнути всю повноту змісту та велич слова диво – коли із двох клітинок зароджується життя, коли жінка має змогу відчувати політ тисячі метеликів під серцем, і усвідомлювати що це її дитя, плоть і кров двох людей, що кохають один одного.
Вагітність – всього лише 10 букв розказують про те. Чого не описати мільйонами слів. Скільки змісту приховано у цьому слові, скільки тривоги і переживань колосальної відповідальності за нове життя, зовсім крихітної та повноцінної людини, яка живе в мені, а згодом і в руках, скільки радості і сліз щастя пролито за такі довгоочікувані і швидкоплинні 9 місяців, скільки безсонних ночей пролетіло в мріях про найцінніші миті життя – коли я пригорну Тебе до серця, зазирну у маленькі оченята, покрию поцілунками крихітні пальчики , про Твій сміх, перші кроки та обійми.

Носити під серцем дитя – період найбільшої насолоди, ейфорії, щастя, радості і посмішки, яку не можливо зняти з обличчя, тому що саме жінка прийшла на Землю для продовження роду, тільки їй Бог дав чудовий дар – відчувати те, про що чоловік може лише здогадуватися та тихо мріяти, та лише у тілі жінки може битися два серця одночасно.
Я вдячна Богу за неповторний шанс, який я отримала в житті,- реалізувати себе як жінка в сім’ї та в суспільстві, за надзвичайне диво виношувати дитя та мати змогу дати початок новому життю.

Акименко Юлія Василівна, учасниця Конкурсу есе 2014