День захисників і захисниць: як розповісти дитині

Першого жовтня в садках і школах говорять про захисників і захисниць. Дитина приходить додому з питаннями, на які складно відповідати навіть дорослим: хто такі військові, чому вони там, чи повернеться тато, чи прийдуть вороги до нас.

Нижче - як пояснити свято дитині 3, 7 і 11 років, що робити, якщо в родині є військові або загиблі, і як підготувати дитину до заходу в садку чи школі, не лякаючи її.

Що це за свято

Це день подяки тим, хто боронить країну: військовослужбовцям Збройних Сил України, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, медикам на фронті, добровольцям. У назві свідомо є і захисниці: за повідомленням Міноборони від 27 вересня 2024 року, у ЗСУ служили та працювали 68 тисяч жінок, із них понад 48 тисяч - військовослужбовиці (Міноборони).

Раніше цей день відзначали 14 жовтня, разом із Покровою. За новоюліанським календарем Покрову відзначають 1 жовтня, і державне свято перенесли разом із нею. Якщо дитина чула від старших про 14 жовтня - це не помилка, просто дата змінилася нещодавно.

Як пояснити за віком

3-5 років: без деталей про бої

У цьому віці досить простого: є люди, чия робота - берегти наш дім і нашу країну, як лікарі бережуть здоровʼя, а пожежники гасять пожежі. Сьогодні ми їм дякуємо.

Не потрібні пояснення про зброю, поранення й загиблих: дошкільник не має інструментів, щоб це витримати, і зазвичай переносить почуте на себе - «а до нас прийдуть?».

Якщо дитина питає саме про це, відповідайте коротко й конкретно: «Наша армія боронить, тому вороги не можуть прийти в наше місто. А дорослі поруч знають, що робити, якщо буде тривога».

6-9 років: чесно, але без подробиць

Школяр уже чує новини й розмови однокласників, тож мовчання не рятує - воно лише лишає дитину наодинці з домислами.

Працює проста схема: назвати факт, пояснити роль і завершити тим, що робимо ми. «Є війна, і військові боронять країну. Серед них є чоловіки й жінки. Ми можемо подякувати: зробити листівку, приготувати щось на ярмарок, донатити з кишенькових».

Посильна справа за бажанням дитини допомагає відчути причетність. Поєднуйте її з розмовою, підтримкою і звичними щоденними заняттями - самої лише дії замало.

10-12 років: розмова, а не лекція

Підліток уже має власну думку й часто більше інформації, ніж здається, - зокрема з соцмереж. Тут корисніше слухати, ніж пояснювати.

Гарні питання для початку: «Що ти вже чув про це свято?», «Як у вас у класі про це говорять?», «Що тобі здається несправедливим?». Далі можна говорити про складніше: чому війна триває, хто такі ветерани й ветеранки, чому комусь важко повертатися до цивільного життя.

Якщо в родині є військові

• Не приховуйте службу за вигаданими поясненнями. Можна сказати просто: «Тато зараз на військовій службі й звʼязується з нами, коли має можливість»;
• Не обіцяйте того, що не залежить від вас. Замість «тато скоро повернеться» - «ми чекаємо і дуже хочемо, щоб він повернувся»;
• Дайте ритуал. Малюнок щотижня, позначка в календарі, коробка «для тата», куди складають дрібниці до повернення;
• Попередьте вихователя чи вчителя. Щоб свято не стало для дитини несподіванкою на публіці;
• Дозвольте не виступати. Дитина, у якої батьки на фронті, має право не читати вірш зі сцени.

Якщо в родині є загиблі

Це окрема ситуація, у якій свято може бути болючим, а не святковим.

• Скажіть про захід заздалегідь і разом вирішіть, чи йти на нього взагалі;
• Запитайте, як дитина хоче провести цей день: почуття в кожного свої, і однакової «правильної» реакції немає;
• Не вимагайте «тримати себе в руках»: сльози на такому заході - нормальна реакція, а не поведінка, яку треба виправляти;
• Памʼять теж можна зробити дією: свічка, квіти, розповідь про людину, фотографія на видному місці;
• Якщо потрібно пояснити смерть, уживайте прямі слова «помер», «загинув», без подробиць загибелі, і не замінюйте їх на «заснув» чи «поїхав». Скажіть дитині, що вона не винна, і поясніть, хто про неї піклуватиметься;
• Якщо дитина замикається, має порушення сну, регрес навичок або тривалу апатію - зверніться до педіатра, сімейного лікаря або дитячого психолога. Національна гаряча лінія для дітей та молоді: 116 111 з мобільного або 0 800 500 225 зі стаціонарного - цілодобово, безоплатно й анонімно.

Що зробити з дитиною до 1 жовтня

• Листівка або малюнок. Найпростіша і найзрозуміліша для дитини дія; текст можна взяти з добірки віршів;
• Лист без адресата. Волонтерські організації передають дитячі листи у підрозділи - уточніть умови в конкретній ініціативі;
• Солодощі чи випічка на ярмарок. Шкільні збори часто проводять саме до цієї дати;
• Добровільна пожертва. Якщо дитина сама хоче долучитися, допоможіть обрати перевірений збір. Віддавати кишенькові гроші не обовʼязково: можна обрати інший спосіб підтримки;
• Розповідь про конкретну людину. Якщо серед знайомих є військові, історія про них зрозуміліша за будь-яке узагальнення.

Чого краще не робити

• Не показувати відео насильства, тяжких поранень чи загибелі. Навіть «щоб знала правду»: такі кадри посилюють страх і тривогу;
• Не змушувати брати участь у сценках про бої чи загибель. Заздалегідь обговоріть сценарій і можливість відмовитися від участі;
• Не лякати новинами. Тривожні зведення дитина не може ні перевірити, ні змінити;
• Не соромити за питання. «Не говори такого» вчить мовчати, а не думати;
• Не обіцяти, що війна скоро скінчиться. Краще говорити про те, що робимо ми і хто поруч із нами.

Часті запитання

Якого числа День захисників і захисниць?

1 жовтня. До 2023 року свято відзначали 14 жовтня; дату перенесли Указом № 455/2023 разом зі зміною церковного календаря, за яким Покрова тепер припадає на 1 жовтня.

Чому свято називається саме так?

Назва враховує, що країну боронять і чоловіки, і жінки: у Збройних силах служать десятки тисяч жінок - від медикинь до бойових посад.

Як говорити про війну з дошкільником?

Коротко, конкретно й без образів насильства: хто нас боронить, що робимо ми, хто поруч із дитиною і що робити під час тривоги. Головне повідомлення для цього віку - «ти не сам, дорослі знають, що робити».

Дитина боїться, що вороги прийдуть до нас

Не переконуйте, що боятися нема чого. Визнайте страх і дайте конкретику: хто боронить, куди йдемо під час тривоги, де укриття в садку чи школі. Якщо страх сильний, посилюється або заважає спати, навчатися чи спілкуватися - зверніться до педіатра, сімейного лікаря чи дитячого психолога. Чекати кілька тижнів, щоб попросити допомоги, не потрібно.

Чи варто вести дитину на памʼятні заходи?

Це залежить від дитини й від родини. Запитайте заздалегідь, поясніть, що там буде, і домовтеся, що можна піти раніше, якщо стане важко.

Коротко

1 жовтня говоримо з дитиною мовою її віку: дошкільнику - про людей, які бережуть дім, школяреві - чесно й без подробиць, підлітку - радше слухаючи, ніж пояснюючи. Запропонуйте посильну справу за бажанням дитини - листівку, лист, розповідь про конкретну людину, - лишаючи місце для розмови й почуттів. І памʼятайте про дітей, чиї рідні служать або загинули: цей день може викликати в них різні почуття. Запитайте, як дитина хоче його провести, і дозвольте відмовитися від виступу чи участі.