Жінко, коли ти востаннє пишалася собою
Я сильна, як солдат на полі бою. Так собі думала востаннє тоді, коли гуляла нічними коридорами лікарні після кесаревого розтину із дитиною на руках. Мене усе боліло, була змучена і голодна. Вмію начарувати на кухні щось із нічого. Часто вистачить півгодинки, щоби зі скромних запасів холодильника приготувати щось незвикле. Вмію нагодувати голодних – конкретно, реально і смачно. То одне із багатьох типових жіночих вмінь, яким володію. Прийшло мені в голову недавно, що цим я значно менше пишаюсь, аніж тим, що колись один-єдиний раз у житті вдалось мені полагодити пристрій, тобто виконати типово чоловічу роботу, в якій, будьмо відверті, немає нічого надзвичайного.