Давайте помножувати щастя і радіти йому. Історія №6
В рамках відзначення Дня сім'ї в очікуванні дитини - 7 квітня, на форумі "Сімейка" триває голосування за найкраще ессе на тему "Поділіться історією народження Вашого Дива".
Читайте у нас на сайті або на форумі "Сімейка" та насолоджуйтесь!
Отож ловіть розповіді:
№6
Я прокидаюся від тихенького мурчання: Добрий ранок мамуся! Сонечко світить в очі, на вустах посмішка і радість, що я мама двох маленьких донечок-сонечок…
Коли завагітніла вдруге - це було неочікуванно і дещо неплановано…Робота, побутові справи і тут сюрприз - Я ПОЦІЛОВАНА БОГОМ!!! Трішки шоку і вже наша сім’я готується і чекає на хлопчика (то ми так собі тоді думали)
От вже сонливість і токсикоз позаду, і я на етапі коли вже видно
животик і всі знають про мій цікавий стан. Кожне УЗД ми відвідували всією сім’єю, старша донечка трохи не розуміла що там робиться на екрані у тітки-лікарки, але все одно цікаво, тому що в мами в животику маленька дитинка. Стать дитинки спеціально не запитували, щоб був сюрприз, але буквально за декілька днів перед пологами взнали, що у нас буде друга дівчинка. Була трохи розчарована (надіялася на хлопчика))), а чоловік з посмішкою сказав: «я і так це знав з самого початку».
На питання бабусь чи інших цікавих людей кого тобі мама купить доня гордо відповідала: не купить, а НАРОДИТЬ! З кожним днем приближався час зустрічі з маленькою крихіткою, а чоловік віджартовувався: будеш сама народжувати, я як і перший раз буду на роботі.
Неділя ранок... До пологів по плану ще 10 днів, тому навіть пакети в пологовий не зовсім спаковані. Зранку ще пішли зі старшою в ляльковий театр, а татко на роботу. В обід перепрасувала всі малесенькі дитячі речі, а ввечері зібралися до церкви. Їдемо з донечкою в маршрутці і тут щось почало тягнути внизу живота. Спокій пішов на задній план і почався мандраж – СКОРО ЦЕ СТАНЕТЬСЯ. Прийшли ми з церкви, зібралися в пологовий і щоб вже зовсім все було добре, давай манікюр робити. Оскільки чоловік не сильно готувався до партнерських пологів, то в пологовому не знав як має себе поводити і навіть почав трохи заважати. Але ми провели переговори і він зрозумів, що треба просто підтримати і втішити. Дві вдалі потуги і у мене на грудях МОЯ ДОНЕЧКА. Яка вона малесенька та прекрасна! Сльози радості та неймовірного щастя! Материнський інстинкт взірвався з новою силою і скотився лавиною. Так, я вже вдруге мама! Моєї ЗОЛОТОЇ дівчинки! Я щаслива! Я живу!