Втрата після народження
Я знаю, дівчинка моя, від деяких спогадів хочеться скоріше звільнитися. Забути як страшний сон. Але у кожної з нас є такі рани, які довго можуть кровоточити, будити ночами. І тут не варто панікувати, шукати знеболюючі. Варто лише набратися терпіння і чекати, коли час підбере тобі ліки. Для кожного воно різне. Для когось - нова любов, для когось - дитина, а для когось... хоча б море. Одного разу ти опинишся біля моря, і воно понесе на своїх хвилях біль спогадів. У кожного з нас своє море.
© Ельчин Сафарли «Якби ти знав ... »
Ніхто з нас не застрахований від втраті від душевного болю. Абсолютно випадково комусь вдається мінімально зустрічатися з горем, а для когось приготована пригорща смертей і болю. У цьому немає чиєїсь ні провини, ні участі, просто у кожного з нас життя складається по-різному.
ЇЇ рухи легкі і вільні. ЇЇ слова логічні і послідовні. ЇЇ голос м’який, але впевнений. Сяяння її очей не порівняти з сонцем. ЇЇ погляд спокійний. ЇЇ усмішка приваблива й загадкова. Вона строга, але справедлива. Вона допоможе у важку хвилину. Вона відчуває радість за нас, коли все добре, і турбується, коли ні. Вона віддає нам свою турботу і любов, не прагнучи нічого взамін. Вона не знає, що коли дивишся на неї - відчуваєш тепло, коли думаєш про неї - усміхаєшся, коли сумуєш - згадуєш її ласку. Вона ‒ … наша мама…
Проект "Школа щасливого материнства св. Анни" народився 22 грудня 2003.
Що мої діти будуть пам'ятати про мене?
Ні неба, ні землі, лиш сніг летить,