Перинатальний розвиток

Мати – це перший земний всесвіт малюка, тому все, через що вона проходить,відчуває і її плід. Емоції матері передаються малюку і мають безпосередній вплив на його психіку. Відомо, що саме поведінка матері, її надмірна емоційна реакція на стреси, яким насичене наше повсякденне життя, іноді є причиною ускладнень у майбутніх малюків. Проте можна з упевненістю сказати, що всі труднощі цілком здоланні, якщо майбутня мати усвідомить, що тільки вона служить малюку засобом абсолютного захисту, невичерпною енергією, яку дає її любов.

Перинатальний – поняття, що складається із двох слів: пери (peri) – навколо, поряд і натос (natalis) – той що відноситься до народження. В жодному з етапів свого подальшого життя людина не розвивається так інтенсивно, як в перинатальному періоді, починаючи з клітини яка перетворюється всього через декілька місяців в досконале створіння, яке володіє надзвичайними здібностями і непереборною жагою до знань. Новонароджений проживає дев'ять місяців які в значній мірі формувають базу для його подальшого розвитку. Перинатальний розвиток несе в своїй основі думку про необхідність надання ембріону, а потім і плоду найкращих матеріалів та умов для розвитку. Це повинно стати частиною природного процесу розвитку всього потенціалу та усіх здібностей які генетично закладені в яйцеклітині.

Більше тисячі років тому у Китаї вже існували пренатальні клініки, де вагітних оточували красою і спокоєм. Сьогодні, на жаль, не має заповідників для вагітних, тому кожна вагітна жінка і кожна родина, де живе жінка в очікуванні Дива, має намагатись прагнути до краси, спокою, внутрішньої гармонії, доброти і любові. Лише такий підхід створить необхідну пренатальну основу для розвитку щасливої нової людини.

Марія Хомів, лікар психотерапевт