Татусь

Покидаючи лоно матері, кожна людина, кожен з нас намагається інтуїтивно й надалі повернути собі це первісне відчуття безпеки.
Цей захист здійснюється у різні способи: можливо через володіння бойовими мистецтвами, контроль над своїм тілом та над своїми емоціями, через з’єднання з духовним світом, але звісно, кожен старається, по-своєму, покладатись на ту чи іншу форму захисту, який заспокоює, додає незвичайного відчуття комфорту, певну безпечність, впевненість, твердість у своїх діях, від чого і цілісний стан особи поліпшується.
У нелегкому та нестабільному світі найкраще укриття – це сильний, потужний союзник, мудрий радник, чуйний слухач, невідказний помічник, вірний друг, надійна підтримка, світич самовідданої доброти …

Можливо це і набагато більше мав на увазі Ісус Христос коли Він, споглядаючись на небо, назвав Бога Авва! – Татусем.
І дійсно, кращий захист з першого дня нашого життя в утроби нашої матері це наш Татусь - Наш Добрий Небесний Батько, котрий дарує Свій дар батьківства і нам людям!
Який це величний дар стати і бути батьком, і, яка це дивовижна, неповторна втіха коли з любов’ю прибігає з відкритими ручками дитина і просто каже… Татусю!

о. Мартин Хомів