Розпочався щорічний тиждень грудного годування.
Коли дитина народжується, її викладають на груди матері.
І з цього моменту розпочинається перші спроби грудного годування.
Мама, прикладаючи дитину до грудей, не лише дає їй ідеальну їжу і пиття, а також пригортає до серця, передає дитині відомі з дев’яти місяців життя у лоні серцебиття, тепло, дотик, а також запах мами, з яким немовля знайомиться відразу після народження.
Дитина, яку після її крику відразу прикладають до грудей, заспокоюється, адаптовується, бо розуміє, що тут і вже є її мама.
Для немовляти молочна залоза – цілий Всесвіт, світ, який її приймає, турбується про неї і задовольняє її бажання, потреби.
Чи бачили ви немовлят, котрі можуть почекати трохи перед тим, як мами розпочнуть їх годувати? Чи можна виховувати таку дитину чеканням, розказуючи їй, що треба потерпіти? Ні.

"Щастя - це коли ви прокидаєтеся і вам просто добре. Просто так. Багато хто думає, що щастя - в грошах і досягненнях. У тому, який у людини статус, скільки нулів на її банківському рахунку і що вона вписує в свою податкову декларацію.

ДЕТАЛЬНІШЕ

13 вересня 2018 року, 23.00 чоловік повертається із нічного ринку з зеленими кислими сливами. Всю другу вагітність мене тягнуло на кисленьке. 

Переступивши поріг квартири, побачив мене з величезною сумкою для породіллі, котру я наготувала ще місяць тому.

-Що вже? Ми ж домолялися на 17-те.

-Поїхали кажу, домовлявся він.

До лікарні ми їхали одну годину, порушуючи усі правила дорожнього руху.
Однією рукою тримає кермо, іншою мою руку та все повторює :- "Терпи, терпи, ще трошки"...

Наша лікарка не піднімала слухавку, у неї був вихідний.. Ми ж то домовлялись на 17- те. Тому КР робила зовсім інша.

Січень. Мокрий сніг мете в очі і холодними голками впивається в шкіру обличчя і рук. Але вона вже нічого не відчуває. Пекучі сльози пеленою на очах закривають красу зимового ранку. Крижаний холод остудив кров і та застигла в судинах.
"У тебе ніколи не буде дітей" - безжальні слова кинджалом б'ють в зранене серце...
⠀
Несподіваний промінчик сонця визирає з-за густого туману хуртовини і освітлює сірість лікарняної палати.
- Маусю, я тебе сийно-сийно юбу. І Аню. Вона дуже пьяце. Нана казе, со вона хоце твого мойоцька - вона пригортає його до своїх грудей і ледве стримує сльози.