Страхи малюка
Першим серйозним страхом психоаналітики вважають появу людини на світ. Ще б пак! Невідома сила виштовхує тебе з «раю» у невідомість. Перші враження малюка після «вигнання» теж не зовсім приємні: яскраве світло, прохолодне повітря, гучні звуки, руки людей, які його рухають, плескають і перекладають з місця на місце. А ще відчуття цілковитої самотності, відриву від мами, розпад цілісності, частиною якої він був.

Звичайно, природній розрив (вихід із материнської матки) – обов’язковий ступінь розвитку, але надзвичайно важливо дати зрозуміти малюку, що відокремлення не є кінцевим. Просто взаємовідносини з мамою перейшли на новий рівень. Тому таке цінне раннє прикладання та спільне перебування з новонародженим з перших хвилин його життя. Необхідно також, щоб у перші тижні чи навіть місяці ви весь час були разом. Якщо немовля надає перевагу постійному носінню в слінгу, дайте йому таку можливість. Нехай відчуває тепло, запах та серцебиття рідної людини….і приходить  до висновку, що у цьому світі все чудово. Боятися не потрібно. Так формується базова довіра до світу – основа благополуччя особистості у майбутньому.

Нерідко страх виникає як реакція на щось невідоме, нове. Чим більше досвіду, тим менше боязні. У вашого ж немовляти досвіду маже немає. І його лякають самі прості, з точки зору дорослих, речі.
Спробуйте подивитись на світ очима вашого малюка: величезні люди, незвичні звуки, контрастні відчуття, різкі рухи, незвичайні, предмети, що лякають…
Щоб схема «нове – боюся» не працювала, малюку потрібно якось визначити для себе це нове, познайомитися з ним. Якщо лякає, наприклад, холодильник, піднесіть немовлятко до нього, назвіть його, доторкніться рукою, відкрийте і покажіть те, що всередині… Потім візьміть ручку дитини і нехай вона доторкнеться …
І ще: забезпечте мирну атмосферу у домі. Мінімум різких звуків, ніякого телевізора у дитячій, тихі голоса.
Постарайтесь не приймати всіх відвідувачів в один день. І у кожному випадку для того, щоб «представити» малечу дядькам та тіткам, беріть його на руки: личко дитини повинне бути майже на одному рівні з обличчями дорослих. Не передавайте його з рук на руки. І просіть усіх тихо поводитися.
Природній період «боязні сторонніх» настає у 8-9 місяців, коли цікавий та відкритий малюк у якусь мить стає лякливим , ховається від уваги чужих. Це період виділення мами із категорії всіх дорослих, формування особливої прив’язаності до неї, що породжує страх її втратити. Гострота проживання цього періоду залежить і від досвіду карапуза. Якщо раніше мама його ніколи не залишала на довго, завжди поверталась вчасно і захищала від будь-яких страхів, то і цю кризу ви переживете з легкістю.
Часта причина переляку немовляти - різка зміна відчуттів. Малятко ще не готовий до здобуття нового, такого, що різкого відрізняється від попереднього  відчуття. Саме таких відчуттів у нього накопичується немало. Малюк з кожним днем все активніше пізнає світ. І вам, батькам, потрібно потурбуватися про те, щоб у його житті неприємностей стало менше, а позитивних емоцій, а відповідно, й стимулів розвиватися – більше.
Якщо ж з’являється новий предмет, неодмінно знайомте немовлятко з ним: «Це зайчик. Він м’який. Давай його погладимо», «А це металічна ложечка, гладенька і холодна. Спробуй, яка холодна». Але найголовніше - завжди ставте себе на місці немовляти, і залежно від отриманих знань, допомагайте йому пристосуватися до цього світу. І ще пам’ятайте: діти, які позбавлені материнської турботи, більш схильні до виникнення страхів, які виходять за межі біологічно обумовлених. Тому не бійтеся носити його на руках, колишіть, пестьте, заспокоюйте, якщо розплакався.

..Все інше почекає!