Статті

Любов керує гнівом: Як поводити себе з проявами пасивної агресії у дитини

passivnaya-agressiya-u-detey-670x351Пасивна агресія — це спосіб показати людині чи групі людей своє невдоволення, але не напряму, «пасивно». Це несвідоме бажання поступати всупереч тому, що вимагають авторитети. Для дітей такими авторитетами є в першу чергу батьки, а також вихователі, вчителі чи інші наставники.

Як розпізнати пасивну агресію в дітей

Погана поведінка дитини може мати абсолютно різні причини. Психіатр Рос Кемпбел називає кілька прикмет, за якими ви можете розрізнити власне пасивну агресію дитини:

Пасивна агресія ірраціональна та нелогічна, адже найчастіше вона є несвідомою

Ви можете мати справу з пасивною агресією дитини, якщо її поведінку пояснити неможливо.

Поведінка дитини не коригується

Якщо ви докладаєте багато зусиль, щоб виправити поведінку дитини, але вам це ніяк не вдається, то найімовірніше йдеться про прояв дитячої пасивної агресії, метою якої є  засмутити батьків чи інших значимих людей, завдати їм неприємностей. Саме тому будь-які спроби батьків змінити ситуацію можуть бути марними.

Хоча дитина поводить себе так, щоб нашкодити батькам, у підсумку вона страждає сама

Їй складно будувати стосунки з іншими і їй некомфортно із самою собою.

Рос Кемпбел зазначає, що пасивна агресія у підлітковому віці вважається нормою, і радить батькам запастись терпінням і опиратись на мудрість. Прикладом пасивної агресії може бути, коли здібна дитина раптом починає погано вчитись. Зрештою, в кожної дитини можуть бути власне свої особливі прояви пасивної агресії, враховуючи особливі «вразливості» її батьків. «Як би не дратував вас безлад у кімнаті дитини, пам’ятайте, що це набагато краще деяких інших проявів пасивної агресії. Моліться Богу, щоби прояви гніву вашої дитини обмежувались безладом, байдикуванням, шумом, і час від часу, дивним зовнішнім виглядом. Важливо пам’ятати, що коли діти досягають піку підліткового віку, вони можуть піти на крайнощі, аби лиш вчинити наперекір батькам», — пише Рос Кемпбел у книзі «Як справлятись із гнівом дитини».

Як виховувати дитину, не пригнічуючи її гніву?

Базові емоції — це те, що дано кожному з нас змалечку. Батьки — це ті люди, які вчать дитину справлятись зі своїми емоціями, підказують і демонструють своїм прикладом, як можна їх контролювати, тому ваші стосунки із гнівом впливатимуть на стосунки із гнівом вашої дитини.

«Ні», «стоп» і «я не хочу»

Важливо, щоб дитина чула і бачила, як ви асертивно говорите «ні», «стоп» і «я не хочу», вмієте зберігати спокій і вмієте проявляти злість так, щоб не нашкодити собі чи іншим, наприклад, виразити її певними рухами чи словами без образ. Чим молодша дитина, тим складніше їй керувати своїм гнівом, тому навчайте її справлятись зі своїм гнівом поступово, крок за кроком. Дитина росте, її мозок поступово дозріває, вона вчиться контролювати себе та свої емоції, і дорослішаючи, вона засвоює нові способи взаємодії та прояву гніву.

Визначте прояви гніву, які будуть вважатись нормальними для вас

Ви можете визначити ті поведінкові чи словесні прояви гніву, які допустимі для вашої сім’ї. Забороняти ті чи інші прояви гніву варто, не варто забороняти саму емоцію гніву. Дитина повинна чути від вас, що злитись — це нормально, ненормально від злості травмувати когось чи себе.

Застосовуйте заміни

Забороняючи певний прояв злості, запропонуйте дитині інший, наприклад: «Я не дозволяю тобі мене бити, ти можеш бити подушку (боксерську грушу, м’яку іграшку)», «Кидатись важкими дерев`яними кубиками не можна, ти можеш кидати ось ці легкі м’ячі з тканини», «Книжки рвати не можна, ти можеш рвати ось ці серветки» тощо.

Розповідайте про свою любов

Будьте відкритими та безпечними для дитини, яка злиться. Їй важливо вивільнити свій гнів і знати, що через це її не перестануть любити. Поводьте себе так, щоб дитина не відчувала токчисну провину за те, що вона розізлилась.  Говоріть їй про те, що любите її, не дивлячись на те, що вона злиться на вас чи ви злитесь на неї. Діти схильні сприймати батьківський гнів як нелюбов до них. Поясніть, що ваша любов до неї більша і сильніша, ніж ваш гнів, страх, сум чи будь-яка інша емоція. У віці 2-4 років діти знайомляться зі своєю власною силою і з різною силою своїх емоцій, вони спостерігають, як їхні сильні емоції та внутрішня сила впливають на інших людей, тому дайте зрозуміти своїй дитині, що ви здатні витримати її силу, не дивлячись на емоції, які вона проявляє і що вам подобається її сила, навіть якщо б вам і хотілось, щоб вона поводилась спокійніше чи тихіше.

Навчайте проявляти гнів через рухи та слова

Вчіть дітей проявляти свій гнів через тіло, зокрема через дихання та рухи. Хай дитина топає ногами, розмахує руками та ногами, стискає руки в кулаки, гарчить, кричить чи сопе. Допомагайте дітям розпізнавати свої емоції та озвучувати їх. Дозвольте їм проявляти свій гнів словами. Діти часто говорять образливі слова. Це одна зі стадій на шляху до опанування ефективних словесних форм, які допоможуть дитині заявити про свою злість і при цьому не образити інших. «Я зараз злюсь через те, що …» — це фраза, яку варто вашим дітям чути від вас, і фраза, яку в майбутньому вони зможуть використовувати, щоб заявити про свою емоцію та причину її виникнення. Навчіть їх цьому.

Чим більше гніву дитини буде виражено через тіло і слова, тим менше його залишиться, щоб проявлятись у пасивно-агресивній формі, тим зрозумілішою та приємнішою буде комунікація вашої дитини з іншими людьми і тим комфортніше їй буде із самою собою.

Автор: психолог, психотерапевт по методу позитивної терапії і арт-терапевт