Статті

Чарівна дитина

wkola materynstvaУ світі є лише одна по-справжньому
чарівна дитина - і кожна мати її знає.
Сент Де Екзюпері

Все починалось просто: були ВІН, ВОНА та КОХАННЯ. Все як у всіх, та водночас незвичайно, бо кожне кохання індивідуальне та особливе. Все було чудово, але було але... Вони хотіли бути батьками: татом і мамою. Вони кохали один одного, вірили і чекали... І дочекалися: одного дня у НЕЇ забилось нове життя під серцем. Це було прекрасно, ВОНА була щаслива, бо довго чекала, а ВІН - щасливішим був навіть від НЕЇ. Їхнє бажання ставало реальністю. І з цього часу для НИХ відкрився новий, невідомий до цього світ. Саме для НИХ, адже всю вагітність, ВІН всіляко старався, підтримував, та й просто любив ЇЇ.
9 місяців очікування тривали довго, і в той же час пролетіли швидко. Так здається зараз. А було все: сльози радості, сльози розчарування, щастя від майбутнього, тривога від невідомого, боротьба з "доброзичливцями", нерозумінням оточуючих, відвідування лікарів, які не завжди були приємними, здача аналізів, які були ще й болючими та "голодними". Але щастя було найбільше. Адже вагітність - це не хвороба, а природний особливий стан. Найбільше щастя, майбутній мамі, приносили прогулянки по свіжому повітрі і насолодження прекрасними краєвидами нашої місцевості, любов майбутнього тата, яка ніби подвоїлась, покупки "приданого" для майбутнього маляти, насолодження першими рухами і танцями дитяти.

Вагітність була прекрасна. Кожен новий місяць - нові відкриття про життя в утробі, розвиток такої крихітної, але вже людини. І всі відкриття були такими цікавими та дивовижними - воно таке маленьке, але уже стільки всього може!


Дитина народжує батьків.
Станіслав Єжи Лец
Ось і настав довгоочікуваний день народження батьків - день народження їхнього синочка! І день, який почався з ночі, був найщасливішим у їхньому житті. Народження це подія сакральна, інтимна. Це подія, до якої ВОНИ готувалися 9 місяців. Створивши гармонію стосунків, енергетики, любові з собою, своєю дитинкою в животику та зі своїм чоловіком, пологи в НЕЇ пройшли дуже добре. Це були спільні пологи з чоловіком. Спільне народження дитинки стало для НИХ незабутньою подією та позитивним досвідом. Перше, що вона пригадує, це те, що пологи дуже швидко пройшли (ні, це не були стрімкі пологи). Ось палата, ось коханий чоловік, тут наче перейми, ніби і біль був, а тут наче прогалина, може це був сон, може справді наснилося? Але ні, все було насправді, бо ось ВОНО - ДИВО!!! ! Це прекрасне, хоч і синювате, безпорадне та далеко не дитятко з картини Ботічеллі, дитя - плід ЇХНЬОГО кохання!!! Ці маленькі оченята, незграбні ручки та ніжки, велика голівка - це їхнє дитя. Перший крик і заспокоєння біля маминих грудей та на татових руках. Це все так природньо і так красиво. Ось і стали батьками. Тут без сліз щастя не обійшлося. Така довгоочікувана мить - мить, яка змінила їхнє життя! Зробила його яскравішим, щасливішим, повним радості. Радості і щастя материнства та батьківства. Але це окрема історія... Далі буде...

ВОНА – це автор, Світлана Николайчук. Переможець Конкурсу есе 2014