foto

Статті

Мрія

anne-gf01Нарешті здійснилася моя мрія. Лежу і посміхаюсь, із заплющеними очима, тихо радію. А на мені згорнулося клубочком КОХАННЯ. А кажуть, це почуття дуже важко описати, навіть неможливо. Ті, хто так кажуть, - помиляються. Наше з моєю коханою половинкою почуття тепер описане, зважене і зараз мирно сопе на моїх грудях.
Я ще не бачила його, яке воно на вигляд, оте КОХАННЯ. Але можу його відчути - воно гаряче і тяжкеньке. Я обережно, з останніх сил, пригортаю його обома руками, обнімаю, притискаючи до серця. Це наше щастя, цілий оберемок, аж чотири кілограми. Продовжую пригортати його, усміхаючись і далі не відкриваючи очей, ніби намагаючись знову стати з ним одним цілим, яким ми були аж дев'ять місяців.

«Як же я тебе чекала…»

kolawДуже рідко про те, що чекав, скаже малечі Татко… Так, Він звісно чекав, уявляв, думав… Він, звісно, і лякався, і радів… Він хотів, сина чи доньку – байдуже, Він хотів дитину! А ще Він планував – де поставити оту колиску і як викроїти принаймі тиждень відпустки. І часом підпускав таки думку «А може в Неї чи в Нього такі очі, як в мене! Мої сині очі!». І молився за Їх здоров’я, за Їх життя...

А Вона?… А Вона чекала…

Чекала болю, бо знала, що інакше не буває. Чекала також, коли нарешті тіло буде належати тільки Їй. Щоб одягнути нарешті улюблені джинси, знайти, куди закинула все взуття на шпильці, і знати, що точно помістишся в свій червоний сарафан.

Скажіть мамі «Люблю!»

kit v kovdri"А за вікном знов уривки синтепону..."
Всім синам і донькам присвячується…

Скажіть мамі «Люблю!»

Це перша зима у твоєму житті. Перший рік. Перший новий. Перші феєрверки і привітання президента. Але ти цього ще не знаєш. Спиш в люльці, розкинувшии рученята і м*яко розклавши рожеві щічки, персикової текстури. Заполонивши своїм сном всю площу інтимнотемної кімнати, всю територію нашої, і без того тісної квартири, всю безмежність неосяжного світу. Ані діаманти розсипних феєрверкових зірок, ані різкість сплесків вогняних і зненацьких петард, ані екстазо-аффектні освідчення в любові п'яних дрібно-мурашкових, псевдо-щасливих людей не можуть порушити твоєї цілісної і гармонійної казки.

Смак дитинства

divchynka bilja viknaА ви чули як дощ барабанить по дахах а потім повітря таке свіже і паруюче, а як цвіте бузок і пахощі летять навкруги. Як добре бути дитиною, але чогось ми це усвідомлюємо занадто пізно, тоді,  коли вже наше дитинство живе з нами, але на жаль лише в пам’яті і у фотоальбомах.
Як я не любила їздити до бабці з дідом в село, то була просто каторга, але ж тепер згадую з теплотою у серці і сльозами на очах, бо на жаль ні бабці ні діда вже немає в живих, і я так хочу поїхати до їхньої хати згадати як там мені було тепло, як пекли торт Карпати, і на мій день народження з маргариток виклали дату.  Як пила свіжовидоєне молоко від корови а зараз навіть не згадаю яке воно на смак.