gemafond

Статті

Грудне годування

grudne goduvanja Мене звати Іра. Я звичайна жінка зі звичайного маленького містечка Бурштин на Івано-Франківщині. Разом із своїм звичайним чоловіком виховуємо двоє чудових жвавих малюків: старшому сину – 9 років, меншому – нещодавно виповнився рік. Старшого сина я народжувала самостійно: 22 години, з купою стимулюючих препаратів, медичним сном, трьома змінами медиків (в тому числі й студентів) обласного перинатального центру і т.д. А потім (чи не як наслідок?) у дитини зламана ключиця (про що медики навіть не одразу сказали), гематома в голові (наче через те, що переношений) і багато інших моментів, які аж ніяк не прикрашають такий важливий і складний процес пологів. Пригадую, коли мені аж через три години принесли дитину годувати, я розглядала його маленькі губки, зморщений лобик, волосаті ручки, чорне волосся, пухкенькі щічки і милувалася його безмежним апетитом.

Пам’ятка для батьків

хлопчикЯК ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ЕКСТРЕНИХ СИТУАЦІЙ

1.Спокійні батьки – спокійні діти. Розмовляючи про війну чи іншу екстрену ситуацію варто бути дуже обережним і пильно слідкувати за власними емоційними реакціями, щоб не нагнати зайвого страху  на дитину. Чим впевненіше ви говорите, тим в більшій безпеці чується дитина. Тримайте під контролем свій емоційний стан, у разі потреби звертайтесь по підтримку до близької особи чи спеціаліста.

2. Заздалегідь напишіть на окремому листку телефони і адреси найближчих родичів до яких можна потелефонувати у разі, якщо з вами не буде зв’язку. По можливості вивчіть з дитиною цю інформацію (особлива увага для стаціонарних номерів телефону) чи розмістіть її десь на видноті.

Втрата після народження

jak dogljadaty za dytjachym odjagomЯ знаю, дівчинка моя, від деяких спогадів хочеться скоріше звільнитися. Забути як страшний сон. Але у кожної з нас є такі рани, які довго можуть кровоточити, будити ночами. І тут не варто панікувати, шукати знеболюючі. Варто лише набратися терпіння і чекати, коли час підбере тобі ліки. Для кожного воно різне. Для когось - нова любов, для когось - дитина, а для когось... хоча б море. Одного разу ти опинишся біля моря, і воно понесе на своїх хвилях біль спогадів. У кожного з нас своє море.

© Ельчин Сафарли «Якби ти знав ... »

Ніхто з нас не застрахований від втраті від душевного болю. Абсолютно випадково комусь вдається мінімально зустрічатися з горем, а для когось приготована пригорща смертей і болю. У цьому немає чиєїсь ні провини, ні участі, просто у кожного з нас життя складається по-різному.

Час любити дітей

Час любити дітейЇЇ рухи легкі і вільні. ЇЇ слова логічні і послідовні. ЇЇ голос м’який, але впевнений. Сяяння її очей не порівняти з сонцем. ЇЇ погляд спокійний. ЇЇ усмішка приваблива й загадкова. Вона строга, але справедлива. Вона допоможе у важку хвилину. Вона відчуває радість за нас, коли все добре, і турбується, коли ні. Вона віддає нам свою турботу і любов, не прагнучи нічого взамін. Вона не знає, що коли дивишся на неї - відчуваєш тепло, коли думаєш про неї - усміхаєшся, коли сумуєш - згадуєш її ласку. Вона ‒ … наша мама…

Яке б небо не розкинулось над жінкою, які б вітри її не обвівали, в якій країні вона б не народилась, бути мамою, так само природно як розквітати квітам навесні, як дихати, як жити. Так багато можна і хочеться ще сказати про МАМУ. Але важливо не стільки говорити, скільки любити. Любити Ту, котра є співтворцем найгеніальнішого і найважливішого творіння – людини. Нехай у нашій свідомості усі найкращі твори мистецтва та архітектури стануть лише квітами у тому вінку, який належить МАМІ.